Попри те, що механізми зв’язку випадіння зубів та болю у суглобах все ще не виявлені, більше не підлягає сумніву факт, що захворювання пародонта пов’язане з ревматоїдним артритом.

Наразі, відомо, що клініцистам при консультації пацієнтів із суглобовим болем та підозрою на ревматоїдний артрит, легко перевірити у хворих наявність пародонтозу просто оглянувши їх ротову порожнину.

Звертаємо вашу увагу на дослідження 2024 року (Annals of the Rheumatic Diseases Published Online First: 30 April 2024. doi: 10.1136/ard-2024-225688), яке мало на меті підтвердити, що видалення зуба є показником наявності пародонтозу у пацієнтів із болем у суглобах, який може бути маркером ревматоїдного артриту.

Автори дослідження Sarah J.H. Khidir та її колеги залучили до дослідження понад 700 пацієнтів з артралгією, середній вік яких становив 45 років (три чверті були жінками). Всі учасники були поділені на 2 когорти: Leiden University та TREAT EARLIER.

Дослідники збирали дані про те, чи видаляли учасникам зуби (44% учасників видаляли зуби) і спостерігали за наявністю прогресування ревматоїдного артриту протягом наступних 2 років.

Цікаво, що у пацієнтів з негативним результатом антитіла до цитрулінового білка (ACPA) не було виявлено жодного зв’язку між втратою зуба та подальшим розвитком ревматоїдного артриту. Але, у тих, хто був носіями антитіл, вихідні дані показали подвоєний ризик розвитку ревматоїдного артриту при видаленні зубів (HR 2,22, 95% ДІ 1,23-4,00). Цей зв’язок став більш обґрунтованим після виявлення за допомогою МРТ запалення суглобів (HR 3,10, 95% ДІ 1,57-6,10).

У ході дослідження деякі фактори не мали значення, такі як:

• високий проти низького титру антитіла до цитрулінового білка;
• кількість різних ізотипів антитіла до цитрулінового білка;
• наявність ревматоїдного фактора.

Тож, пацієнти із клінічною підозрою на «артралгію при ревматоїдному артриті» з видаленням зуба в анамнезі та позитивними тестами на антитіла до цитрулінового білка, мали удвічі більше шансів отримати діагноз ревматоїдного або інших форм запального артриту в майбутньому, у порівнянні з іншими учасниками дослідження.  

Це – перша робота, яка показала, що видалення зуба є фактором ризику прогресування утворення антитіла до цитрулінового білка (позитивного до ревматоїдного артриту) і що цей зв’язок не залежить від екологічних або соціально-економічних факторів.

Деякі попередні дослідження свідчать про те, що глобуліни антитіла до цитрулінового білка насправді асоційовані із захворюванням пародонту, піддаючи імунну систему впливу антицитрулінованих білків, які виробляються бактерією Porphyromonas gingivalis (Sci Transl Med . 2023 Feb 22;15(684):eabq8476.  doi: 10.1126/scitranslmed.abq8476).

Крім того, обсерваційні дослідження довели, що захворювання пародонту може передувати розвитку ревматоїдного артриту, хоча не виключається і зворотний причинно-наслідковий напрям, а саме, що ревматоїдний артрит призводить до запалення ротової порожнини (P. Gingivalis J Periodontol . 2008 Jun;79(6):979-86.  doi: 10.1902/jop.2008.070501).

Хай там як, очевидно, що пародонтит є фактором ризику для рематоїдного артриту, тому має сенс, якщо клініцисти, які спостерігають за пацієнтами із артралгією з підозрою на ревматоїдний артрит, визначатимуть наявність пародонтозу та рекомендуватимуть пацієнтам його лікування. Оскільки більшість видалень зубів є результатом пародонтозу, просто зазирнути в ротову порожнину пацієнта – це найпростіший спосіб підтвердити власні здогадки.