Постменопаузальний остеопороз — найпоширеніший тип первинного остеопорозу, що вражає жінок після менопаузи через зниження рівня естрогену, який підтримує кістковий обмін.
Це захворювання підвищує ризик переломів, впливаючи на якість життя та збільшуючи смертність. Очікується, що до 2050 року частота переломів серед жінок зросте на 240% порівняно з 1990 роком.
З початком менопаузи втрата кісткової маси прискорюється, а через чотири роки остеопенія розвивається у 20% жінок, остеопороз — у 17%.
В Україні на остеопороз хворіють близько 2,6 млн жінок, і кожна третя жінка стикається з остеопоротичним переломом протягом життя. Проте лише третина пацієнток звертається по лікування.
Лікування постменопаузального остеопорозу має знижувати ризик переломів і покращувати здоров’я кісток. Саме тому важливо правильно обрати препарат першої лінії, враховуючи індивідуальні фактори ризику, супутні захворювання та можливі протипоказання. Застосування клінічних рекомендацій з ревматології допомагає лікарям обґрунтовано обирати терапію та враховувати особливості кожного клінічного випадку. Задля обміну досвідом ми вирішили провести опитування серед сімейних лікарів, які є підписниками спільноти «Ревматологія для професіоналів»,
Такі обговорення допомагають порівнювати підходи до ведення пацієнтів і краще розуміти, як сучасні рекомендації працюють у реальних клінічних ситуаціях.
Цього разу ми розглянули призначення препаратів для конкретного випадку пацієнтки з постменопаузальним остеопорозом. Відомо, що Т-критерій за результатами рентгенівської денситометрії L1–L4 становить −2,6, а шийки стегнової кістки — −2,9. Переломів в анамнезі немає.
Алендронат.
Ібандронат.
Золедронова кислота.
Деносумаб.
Тільки препарати кальцію та вітамін D3.
Я таке не лікую, відправлю до профільного спеціаліста.
Більшість лікарів (59%) обрали алендронат. Також увагу респондентів привернули ібандронат (19% опитаних) та золедронова кислота (13% опитаних).
Відповідно до сучасних рекомендацій, терапію слід підбирати залежно від ризику переломів, можливих побічних ефектів, супутніх захворювань та уподобань пацієнтки.
Пацієнтки з високим ризиком переломів потребують активного лікування. Для вибору тактики лікар враховує результати денситометрії, наявність переломів в анамнезі та інші клінічні фактори ризику. У таких ситуаціях алгоритми в ревматології допомагають систематизувати оцінювання стану пацієнтки та послідовно визначити подальші кроки.
Для сімейного лікаря також важливо не лише вчасно запідозрити остеопороз, а й розуміти принципи оцінювання ризику переломів, показання до лікування та ситуації, коли потрібна консультація профільного спеціаліста. Саме ці завдання охоплює практична ревматологія для сімейного лікаря, орієнтована на застосування сучасних знань у щоденній роботі.
Пероральні бісфосфонати, зокрема алендронат, належать до основних варіантів початкової терапії. Залежно від клінічної ситуації лікар може розглядати й інші препарати, зокрема золедронову кислоту або деносумаб. Вибір лікування має відповідати актуальним рекомендаціям і враховувати індивідуальні особливості пацієнтки.
Отже, лікування постменопаузального остеопорозу базується на індивідуальному підході, що поєднує фармакологічні та немедикаментозні методи. Це дає змогу знизити ризик переломів, зберегти кісткову масу та покращити якість життя пацієнток.
Для лікарів різних спеціальностей важливо регулярно оновлювати знання, знайомитися із сучасними клінічними рекомендаціями та розбирати практичні випадки. Таке навчання є складовою безперервного професійного розвитку. Зокрема, курси БПР для лікарів допомагають поглиблювати знання та вдосконалювати клінічні навички.
Детальніше це питання ми обговорили 19 червня о 14:00 у ході фахової школи «Остеопороз: основи менеджменту та профілактики».
Реєструйтеся вже зараз за посиланням https://rheumatology.institute/osteoporoz-osnovi-menedzhmentu-ta-profilaktiki
