Які препарати першої лінії обрати для лікування постменопаузального остеопорозу
Прокопович Наталя — 30 жовтня 2024
436
Постменопаузальний остеопороз — найпоширеніший тип первинного остеопорозу, що вражає жінок після менопаузи через зниження рівня естрогену, який підтримує кістковий обмін.
Це захворювання підвищує ризик переломів, впливаючи на якість життя та збільшуючи смертність. Очікується, що до 2050 року частота переломів серед жінок зросте на 240% порівняно з 1990 роком.
З початком менопаузи втрата кісткової маси прискорюється, а через чотири роки остеопенія розвивається у 20% жінок, остеопороз — у 17%.
В Україні на остеопороз хворіють близько 2,6 млн жінок і кожна третя панянка стикається з остеопоротичним переломом протягом життя. Проте лише третина пацієнток звертається по лікування.
Лікування постменопаузального остеопорозу має знижувати ризик переломів і покращувати здоров’я кісток, саме тому вкрай важливо правильно обрати препарат для першої лінії лікування.
Задля обміну досвідом, ми вирішили провести опитування серед шановних сімейних лікарів, які є підписниками спільноти «Ревматологія для професіоналів». Цього разу ми розглянули призначення препаратів для конкретного випадку пацієнтки з постменопаузальним остеопорозом. Відомо, що Т-критерій на рентгенівській денситометрії L1-L4 становить (-2.6), а шийки стегнової кістки (-2.9) і що жінка без переломів в анамнезі.
Для вибору до уваги респондентів були представлені наступні варіанти:
Алендронат.
Ібандронат.
Золедронова кислота.
Деносумаб.
Тільки препарати кальцію та вітамін D3.
Я таке не лікую, відправлю до профільного спеціаліста.
Більшість з лікарів (59%) обрали алендронат. Також, без уваги не лишилися ібандронат (19% опитаних) та золедронова кислота (13% опитаних).
Тож, відповідно до сучасних рекомендацій, терапію слід підбирати залежно від ризику переломів, побічних ефектів, супутніх захворювань та уподобань пацієнтки.
Пацієнтки високого ризику (перелом хребта/стегна, Т-показник ≤ -2,5, FRAX ризик вище порогового) потребують активного лікування, зокрема прийому пероральних бісфосфонатів (перша лінія), ін’єкційних бісфосфонатів або деносумабу (друга лінія) чи гормональної терапії (третя лінія).
Окрім медикаментозної терапії, важливою є корекція способу життя:
профілактика падінь;
фізична активність;
споживання кальцію (1000-1200 мг/день);
вітаміну D (400-800 МО/день) та білків (1-1,2 г/кг/день).
Отже, лікування постменопаузального остеопорозу базується на індивідуальному підході, що поєднує фармакологічні та немедикаментозні методи. Це дозволяє знизити ризик переломів, зберегти кісткову масу та покращити якість життя пацієнток.
