Для ревматологів лікарі УЗД – це вірні друзі, які завжди допомагають у розв'язанні навіть найскладніших діагностичних задач.
Цікаво, що на початку історії використання УЗД, люди зверталися до спеціалістів лише для обстеження внутрішніх органів, таких як:
Проте зараз, розвиток медицини та техніки призвів до того, що ультразвукові хвилі почали використовувати не лише для дослідження внутрішніх органів, а й для діагностики стану суглобів, зв’язок та м’яких тканин.
Загалом, УЗД має цікаву історію, тож сьогодні, давайте разом дізнаємось декілька цікавих фактів про цю галузь.
Вперше таке явище як ультразвук відкрив італієць Ладзарро Спаланцані у 1794 р. Він помітив, якщо кажану закрити очі – це майже ніяк не впливає на його орієнтування у просторі, але, якщо йому закрити вуха – він губиться і втрачає зв’язок із реальністю.
Вчений припустив, що кажан випромінює та сприймає певні сигнали, які непомітні для людини. Надалі ці сигнали отримали назву «ультразвукові хвилі».
Крутим поворотом у розвитку УЗ-технологій стало відкриття у Франції п’єзоелектричного ефекту у 1880 р. Тоді стало відомо, що при зіткненні та розмежуванні природних кристалів (наприклад, кварцу) на їх гранях виникають електричні заряди.
Але, при зворотному п’єзоелектричному ефекті, коли на кристали подається перемінний електричний струм, в них виникають механічні коливання з випроміненням ультразвукових хвиль.
Це відкриття стало основою для розвитку ультразвукової діагностики, оскільки п’єзоелектричні кристали дозволяють створювати високочастотні звукові хвилі, які можуть проникати в тканини тіла і відбиватися від різних структур. Це дозволяє отримувати детальні зображення внутрішніх органів і тканин, що є надзвичайно важливим для діагностики та лікування багатьох захворювань.
Наступним цікавим фактом стало те що наприкінці XIX ст. за допомогою ультразвукових хвиль (ехолот) вимірювали навіть відстань під водою.
Попередниками медичного ультразвуку були гідролокаційна система британського фізика R. Watson-Watt (1935 р.) та імпульсні УЗ-дефектоскопи металу для перевірки цілісності металічних корпусів військової техніки.
У 1951 р. американський радіолог D. Howry з колегами розробили сканер з напівкруглою нерухомою кюветою яка мала пластмасове вікно. Пацієнта пристібали ременем до цього вікна і він повинен був залишатися нерухомим протягом тривалого часу для обмтеження. Апарат, який досліджував органи черевної порожнини, називався «сомаскопом», а отримані зображення – відповідно «сомаграмами».
У 1957 р. ці ж дослідники розробили кюветний сканер. Пацієнт нерухомо сидів у модифікованому стоматологічному кріслі всередині напівкруглої кювети, заповненої сольовим розчином, через який проходив ультразвук.
У 1962 р. був сконструйований рухомий важільний сканер, що переміщувався над пацієнтом оператором.
А у 1962 р. у США вже був розроблений перший контактний ручний сканер. Це стало початком етапу панування найбільш популярних статичних УЗ-апаратів в медицині.
Доплерографія є основою дослідження рухомих структур у сучасній УЗ-діагностиці.
Цей метод у рамках УЗ-обстеження вперше був застосований у 1955 р. японцями S. Satomura та Y. Nimura для дослідження роботи клапанів серця та пульсації периферійних судин. А зараз ця методика широко використовується і в діагностиці хвороб суглобів.
З 1976 р. почали з’являтися перші цифрові датчики, які згодом прийшли на зміну аналоговим.
Тобто з 1980 років і дотепер УЗ-апарати та датчики все більше вдосконалюються.
Отже, у підсумку можемо сказати, що наразі УЗД є незамінною частиною ревматології. Ми неймовірно раді, що багато лікарів УЗД обирають нас як джерело корисної інформації та знань. Обіцяємо й надалі балувати вас цікавинками зі світу ревматології.
