Лікування спондилоартриту — фокус на імунобіологічну терапію
Прокопович Наталя — 27 лютого 2025
582
Аксіальний спондилоартрит — це хронічне запалення, що вражає хребет і суглоби, викликаючи біль і скутість. Головна мета його лікування — досягнення ремісії, що означає контроль симптомів і запобігання ускладненням.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) — це перший вибір терапії, адже вони швидко знімають біль. Однак варто пам’ятати, що їхній ефект повністю проявляється за кілька тижнів. Регулярне застосування уповільнює розвиток хвороби, а ось прийом «за потреби» такого ефекту не дає.
Щоб обмінятися досвідом та розширити свої знання щодо НПЗП, ми провели опитування у лікарській Facebook-спільноті «Ревматологія для професіоналів» і запитали у шановних колег, якому препарату вони надають перевагу при роботі з пацієнтом, що страждає на аксіальний спондилоартрит і має високу активність хвороби, незважаючи на прийом НПЗП.
До уваги респондентів були представлені такі варіанти:
Аналізуючи результати опитування, ми визначили, що переважна більшість (93%) надає перевагу адалімумабу. Також 4% колег обрали етанерцепт.
Чому результати виявилися саме такими? Давайте розберемося.
Якщо НПЗП не допомагають, лікарі призначають імунобіологічні або таргетні синтетичні препарати. Це — революційний підхід у лікуванні: вони не тільки полегшують симптоми, а й стримують розвиток хвороби.
Особливо важливу роль відіграють препарати, що нейтралізують TNF-α (інгібітори фактору некрозу пухлин — іФНП), ключовий компонент запалення, до яких відносять етанерцепт та адалімумаб. Завдяки їм зменшується біль, знижується ризик руйнування кісткової тканини, покращується рухливість.
Ще один плюс — іФНП можна застосовувати навіть під час вагітності та годування грудьми.
Також перевагами іФНП є:
Широка доказова база, їх ефективність та безпеку підтверджено численними клінічними дослідженнями.
Це найбільш затребувані препарати, враховуючи співвідношення ціни та якості.
За останні роки з’явилися біосиміляри, які за ефективністю та безпекою еквівалентні оригінальним молекулам.
До переваг етанерцепту слід віднести найменшу імуногеність та найменші інфекційні ризики серед інших іФНП.
Альтернативою іФНП можуть бути інгібітори IL-17 або інгібітори янус-кіназ, якщо перша лінія терапії не дає результатів.
Отже, сучасні підходи дозволяють контролювати хворобу, зменшувати її прояви та покращувати якість життя. Головне — вчасно розпочати лікування і слідкувати за станом здоров’я.
