Аварія на Чорнобильській атомній електростанції була найсерйознішою за всю історію атомної промисловості.

Це спричинило загибель 30 працівників електростанції та пожежників протягом кількох тижнів.

Близько 600 аварійників, які перебували на території ЧАЕС у ніч аварії, отримали найвищі дози.

Іонізуюча радіація, або іонізуюче опромінення уражає тканини по-різному, залежно від різних факторів, у тому числі:

• доза опромінення;
• тривалість впливу;
• вид випромінювання;
• поверхня тіла, що піддалася впливу та інші.

Симптоми можуть бути місцевими (наприклад, опіки) або системними (наприклад, гостра променева хвороба).

Опромінення буває у вигляді:

• хвилі (рентгенівські промені, гамма-промені);
• частинок (альфа-частинки, бета-частинки, нейтрони).

Альфа- і бета-частки завдають шкоди лише тканині, розташованій у безпосередній близькості до радіонукліда.

Гамма-промені та рентгенівські промені можуть спричиняти пошкодження далеко від їх джерела.

Після того, як усе тіло або велика його частина отримують високу дозу випромінювання, може розвинутися декілька різних синдромів:

• Цереброваскулярний синдром – домінантний прояв надзвичайно високих доз опромінення всього організму (> 30 Гр), завжди закінчується смертю. У пацієнтів розвивається тремор, судоми, атаксія та набряк головного мозку.
• Шлунково-кишковий синдром – є проявом після опромінення всього організму дозою від 6 до 30 Гр. Виникає невпинна нудота, блювання і діарея, які призводять до сильного зневоднення та електролітного дисбалансу, зниження об'єму плазми та судинного колапсу.
• Гемопоетичний синдром є проявом після опромінення всього організму дозою близько 1-6 Гр і складається з генералізованої панцитопенії. Ризик виникнення різних інфекцій підвищується внаслідок нейтропенії (найбільш вираженої через 2-4 тижні) та зменшеного вироблення антитіл. 
• Петехії та кровотеча зі слизових оболонок виникають внаслідок тромбоцитопенії, яка розвивається протягом 3-4 тижнів і може зберігатися протягом місяців. Анемія розвивається повільно. 
• У пацієнтів, які вижили, спостерігається підвищена частота виникнення променево-індукованого раку, включаючи лейкози.

Який синдром розвивається, наскільки він тяжкий і наскільки швидко він прогресує, залежить від дози опромінення.

Ми хочемо вшанувати усіх, хто був залучений до ліквідації катастрофи та подальшого вивчення та викорінення наслідків радіаційного забруднення. Закликаємо кожного пам’ятати про власну безпеку, уважно ставитися до свого здоров’я та пам’ятати нашу історію.