Нові молекули в лікуванні ревматологічних хвороб – реалії сьогодення
Наталя Прокопович — 27 вересня 2024
302
Лікування ревматичних захворювань – це справжнє мистецтво, адже при роботі з пацієнтами лікарям щодня треба враховувати багато аспектів:
основний діагноз;
особливості перебігу хвороби;
супутні хвороби тощо.
Протягом останніх десятиліть суттєво змінився підхід до лікування ревматичних недугів. Нова парадигма включає стратегії лікування до цілі, максимально ранній початок лікування та використання сучасних імунобіологічних і таргетних препаратів.
Першими імунобіологічними препаратами у світі стали етанерцепт та інфліксімаб, затверджені в 1998 і 1999 роках. В Україні імунобіологічна терапія почалася у 2007 році з реєстрації інфліксімабу. Згодом на ринок вийшли адалімумаб, голімумаб, етанерцепт, а з 2019-2020 років – біосиміляри. На початку 2020 року з'явилися інгібітори янус-кіназ: тофацитиніб і барицитиніб.
Незважаючи на досить велику кількість молекул, лікарі повинні враховувати ризики, особливо інфекційні, а отже бути обізнаними, як правильно обстежувати пацієнта перед призначенням цих препаратів і як проводити моніторинг.
Щоб поділитися досвідом і дізнатися думки колег, ми провели опитування у фейсбук-спільноті «Ревматологія для професіоналів». Нас цікавило, які чинники лікарі вважають визначальними при виборі наступного етапу лікування ревматоїдного артриту, якщо метотрексат не дає результатів. Чи варто обирати іФНП, іЯК, іІЛ-6 або ритуксимаб?
До уваги респондентів було запропоновано наступні варіанти:
Ціна препарату.
Ваш досвід використання тої або іншої молекули.
Ефективність препарату.
Безпека препарата.
Думка пацієнта.
Не вірю в ефективність нових молекул, використовую тільки метотрексат чи лефлюномід, преднізолон.
Підраховуючи результати опитування, ми виявили, що для 51% лікарів визначальним фактором є ефективність препарату, а для 24% важливою є ціна.
Звісно, арто пам’ятати про явище імуногенності препаратів, яке може призвести до втрати ефективності терапії, змушуючи пацієнтів шукати нові рішення. Серед пацієнтів є й ті, хто спочатку не реагує на імунобіологічні препарати – так звані первинні невідповідачі.
Також важливо зазначити, що протипоказання для пацієнтів з онкологічними хворобами значно звузились. Раніше вимагалась не менше 5 років ремісії, але тепер, якщо аутоімунне запалення активне, а онкохвороба контрольована хоча б рік, можна розглядати призначення нових молекул. Це пов'язано з тим, що активний аутоімунний процес може сприяти прогресуванню онкопатології.
У сучасних українських реаліях необхідно також враховувати економічний аспект, адже більшість пацієнтів не можуть дозволити собі дорогі препарати. Разом з пацієнтами лікарі підбирають більш бюджетні варіанти або генеричні препарати (біосиміляри).
Неможливо пройти повз такий аспект при призначенні нових молекул, як інфекційні ризики. Тому, перед початком лікування та протягом всього терміну вживання цих препаратів кожен пацієнт проходить ретельний скринінг на туберкульоз, гепатити В і С, ВІЛ.
Пам’ятайте, що пацієнту слід пояснити, що, незважаючи на їхню ефективність, ці препарати не є «чарівною» пігулкою, а поняття «курс лікування» може бути не зовсім коректним. Препарати призначаються на тривалий термін, часто пожиттєво.
Отже, для вибору оптимальної молекули, переваги конкретного препарату, безпечного переходу пацієнта з одного імунобіологічного препарату на інший або на таргетну синтетичну терапію необхідно проводити спільний діалог між лікарем та пацієнтом. Цей діалог стане запорукою успіху в лікуванні ревматологічного захворювання.
