15 березня 2024 року в журналі JAMA була опублікована стаття, яка містила інформацію с. Вона ґрунтувалася на статті Nature, у якій команда мультидисциплінарних експертів під керівництвом NIH провела стаціонарне дослідження пацієнтів із постінфекційним синдромом хронічної втоми.

Провідний дослідник, невролог Avindra Nath, MD, стверджує, що міалгічний енцефаломієліт / синдром хронічної втоми є однозначно біологічним, системним і залучає ураження багатьох систем органів. На його думку, цей стан заслуговує на те, щоб до нього ставилися серйозно.

Міалгічний енцефаломієліт / синдром хронічної втоми раніше називали синдромом хронічної втоми, міалгічним енцефаломієлітом, фіброміалгією або нещодавно тривалим COVID-19.

Якщо спочатку вважалося, що цей стан пов’язаний з вірусом Епштейна-Барра, зараз його початок пов’язується з іншими вірусними або бактеріальними інфекціями.

CDC наголошує, що основні симптоми, необхідні для діагностики, включають:

• знижену здатність займатися звичайною діяльністю > 6 місяців;
• серйозну втому, яка не зменшується під час відпочинку;
• нездужання після фізичних навантажень;
• невідновлювальний або порушений сон.

Серед інших симптомів можуть бути проблеми з пам’яттю або мисленням, ортостатична непереносність, головні болі, м’язові болі та задишка.

У дослідженні NIH було включено понад 200 осіб з можливим міалгічним енцефаломієлітом / синдромом хронічної втоми, з яких 27 осіб було обстежено в Клінічному центрі NIH, у 17 було діагностовано постінфекційний міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми. 

Групу порівнювали з 21 здоровим добровольцем (контрольна група).

 Відмінними ознаками групи постінфекційного міалгічного енцефаломієліту / синдрому хронічної втоми були:

• Відмінності роботи імунної системи. В крові була збільшена к-сть наївних В-клітин та зменшена кількість В-клітин пам’яті, що свідчить про хронічну антигенну стимуляцію. Програмована клітинна смерть 1 (PD-1), маркер виснаження імунітету, пов’язаного з хронічною інфекцією, була підвищена на CD8 Т-клітинах у спинномозковій рідині.
• Зміна фекального мікробіому. У зразках калу пацієнтів було менше мікробного різноманіття.
• Зниження метаболізму нейромедіаторів. Метаболіти дофаміну були значно нижчими в спинномозковій рідині, асоційовані з погіршенням рухової активності та когнітивних симптомів
• Дисфункція вегетативної нервової системи. Частота серцевих скорочень у стані спокою була вищою, тоді як зниження частоти серцевих скорочень уночі та варіабельність частоти серцевих скорочень у них були нижчими.
• Порушення кардіо-респіраторної діяльності. Під час тесту на фізичне навантаження у пацієнтів з міалгічним енцефаломієлітом / синдромом хронічної втоми пікова частота серцевих скорочень і аеробна здатність були нижчими. Після фізичних вправ у них була знижена реакція кортизолу.
• Психічні розлади не були основною ознакою в цій когорті і не пояснювали тяжкості їхніх симптомів.
• Пацієнти з міалгічним енцефаломієлітом / синдромом хронічної не показали гірші нейро-когнітивні тести, попри те, що вони мали більше когнітивних симптомів.

Автори припускають, що інфекція викликає тривалі зміни в імунній системі та кишковому мікробіомі, ймовірно, через стійкість патогену в організмі. Ці зміни впливають на мозок, призводячи до зниження нейромедіаторів, що змінює вегетативну нервову систему і, зрештою, знижує серцево-легеневу здатність.

Автори припускають, що людей з міалгічним енцефаломієлітом/синдромом хронічної слід лікувати від їхніх симптомів, навіть якщо причина або патофізіологія стану неясна. Пацієнтам з міалгічним енцефаломієлітом/синдромом хронічної може знадобитися лікування болю, відвідування невролога, психіатра, кардіолога, багатопрофільних клінік.