Новини

Неминучий остеопороз для пацієнтів із активним ревматоїдним артритом

Бурмістрова Ліана — 28 вересня 2023
263

Ревматоїдний артрит (РА) – найпоширеніше хронічне системне аутоімунне захворювання, що характеризується ураженням периферичних суглобів. 

Одним із позасуглобових ускладнень РА є кісткове ремоделювання, яке характеризується збільшенням резорбції кісткової тканини та зменшенням кісткоутворення, що призводить до локальної периартикулярної та та генералізованої втрати кісткової тканини, ерозій суглобів. 

Генералізована втрата кісткової тканини може призвести до вторинного остеопорозу

Основним клінічним наслідком остеопорозу є виникнення переломів, що спричиняють погіршення функціонального стану та смертність.

РА включено до 10-річного калькулятора ризику переломів FRAX (Fracture Risk Assessment tool), але, як дихотомічний предиктор, він не враховує складність РА. 

Патофізіологія втрати кісткової маси та вторинного остеопорозу при РА є багатофакторною і пов'язана із загальними факторами, такими як:

  • похилий вік;
  • жіноча стать; 
  • низький індекс маси тіла (ІМТ);
  • особливості перебігу РА;
  • та лікування, зокрема застосування глюкокортикоїдів (ГК). 

Втрата кісткової маси починається вже на ранніх стадіях захворювання і збільшується зі збільшенням тривалості хвороби. 

Поширеність втрати кісткової маси та ризик переломів, пов'язаних з остеопорозом (як хребцевих, так і нехребцевих), приблизно вдвічі вищі, ніж очікується в популяціях, не пов'язаних з РА. 

Мета дослідження

1) вивчити взаємозв'язок між факторами ризику протягом перших 2-х років захворювання на ранній РА та виникненням великих переломів; 

2) з'ясувати, чи є виявлені ефекти незалежними від МЩКТ, тобто чи можуть ці фактори мати додаткову цінність, окрім МЩКТ, в оцінці ризику переломів.

Результати та висновки

У цьому дослідженні вивчали, чи впливають характеристики пацієнта та захворювання на момент встановлення діагнозу та протягом перших двох років після початку лікування на виникнення майбутніх переломів:

  • проксимального відділу стегнової кістки;
  • хребців;
  • проксимального відділу плечової кістки;
  • дистального відділу передпліччя. 

ІМТ та класичні фактори ризику, пов'язані із захворюванням:

  • активність захворювання;
  • інвалідність;
  • терапія ГК;
  • статус антитіл;
  • прогресуюча ерозивна хвороба.

Результати свідчать про те, що для профілактики переломів у пацієнтів з РА необхідне впровадження комплексної стратегії, яка базується на:

  • стратегії T2T та нормалізації функції на ранніх стадіях захворювання;
  • додаткових персоналізованих стратегіях у пацієнтів з високим ризиком переломів, таких як наявність аутоантитіл, прогресуюче ерозивне захворювання та низька маса тіла;
  • адекватній оцінці МЩКТ.

Для того, щоб мати можливість читати та коментувати новини