Інгібітори фактору некрозу пухлин альфа (ІФНП) (адалімумаб, інфліксимаб, етанерцепт, голімумаб та цертолізумаб пегол) зробили революцію в лікуванні тяжких імуноопосередкованих запальних захворювань, включаючи ревматоїдний артрит, хворобу Крона, псоріатичний артрит, анкілозуючий спондиліт та виразковий коліт. 

Анти-ФНПα препарати зазвичай добре переносяться, проте є повідомлення про багато потенційно серйозних побічних ефектів. 

Тривале застосування анти-ФНПα асоціюється з ризиком розвитку:

• серйозних інфекцій; 
• злоякісних новоутворень; 
• інфекцій шкіри та м'яких тканин; 
• туберкульозу. 

Мета-аналіз, проведений у 2006 році, показав збільшення ризику злоякісних новоутворень і серйозних інфекцій у пацієнтів, які отримували інфліксимаб і адалімумаб, причому вища доза асоціювалася з підвищеним ризиком раку. 

Центр моніторингу Упсали (UMC) від імені програми міжнародного моніторингу лікарських засобів (PIDM) Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) об'єднує дані про безпеку з усіх куточків світу. 

Станом на кінець 2018 року UMC отримав і зберіг понад 20 мільйонів звітів про побічні реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ) з більш ніж 170 країн світу в базі даних VigiBase, яка є всесвітньою програмою добровільної звітності. 

З 2015 року дані, що зберігаються у VigiBase, є у вільному доступі для громадськості через VigiAccess. 

У цьому дослідженні проводився пошук п'яти біологічних блокаторів ФНПα, схвалених Управлінням з контролю продуктів і ліків США (FDA): адалімумаб, інфліксимаб, етанерцепт, голімумаб і цертолізумаб пегол.

5 інгібіторів ФНПα продемонстрували схожі профілі ефективності (хоча останні дані показують, що адалімумаб є найбільш ефективним у геріатричних пацієнтів, тоді як етанерцепт асоціюється з меншим ризиком розвитку туберкульозу). 

Тому клініцистам часто доводиться приймати рішення щодо лікування з урахуванням ризику розвитку побічних ефектів для конкретного пацієнта.

Мета дослідження

У цьому дослідженні оцінювали побічні реакції на лікарські засоби (ПРЛЗ) після застосування інгібіторів ФНПα у програмі VigiAccess Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) та порівнювали характеристики побічних реакцій 5-ти інгібіторів, щоб вибрати препарат з найменшим ризиком для індивідуального застосування пацієнтами.

Результати та висновки

Серйозні небажані явища, у тому числі такі, що загрожують життю, призводять до інвалідності та вроджених вад розвитку, у п'яти інгібіторів ФНП-α - рідкісні. 

Частка серйозних побічних реакцій, що виникали на прийомі ІФНП:

• цертолізумаб пегол - 1,79%;
• інфліксимаб - 1,51%;
• голімумаб - 1,17%;
• адалімумаб - 1,16%;
• етанерцепт - 1,01%.

До п'ятірки лідерів серед інфекційних захворювань увійшли:

• назофарингіт;

• пневмонія; 

• інфекція сечовивідних шляхів;

• синусит;

• інфекція нижніх дихальних шляхів. 

Найбільш поширені шлунково-кишкові розлади:

• нудота; 

• діарея;

• блювота; 

• закреп;

• хвороба Крона.

Ще однією помітною побічною дією терапії ІФНП є підвищений ризик розвитку раку. 

Найпоширенішими побічними реакціями, пов'язаними з раком, для п'яти інгібіторів ФНПα є:

• рак шкіри;

• рак молочної залози;

• базальноклітинна карцинома.

Варто зазначити, що з усіх біофармацевтичних препаратів, які використовуються для лікування РА, лише ІФНП дозволені до застосування під час вагітності та лактації. 

Цертилізумаб пегол та етанерцепт схвалені Європейською лігою проти ревматизму (EULAR) для застосування під час вагітності та грудного вигодовування. 

Оскільки концентрація етанерцепту в грудному молоці низька і не виявляється в сироватці крові новонароджених, Європейський реєстр вважає етанерцепт безпечним, хоча рівень доказовості для етанерцепту нижчий, ніж для цертолізумабу пеголу. 

Дослідження показало, що найпоширенішими очними побічними реакціями, спричиненими інгібіторами ФНП, були:

• погіршення зору;

• нечіткість зору;

• набряк повіки (цертолізумаб пегол);

• блефароспазм (цертолізумаб пегол).

Тож, клас препаратів інгібіторів ФНП є ефективним і певною мірою безпечним, якщо перед їхнім призначенням впевнитися у відсутності протипоказань, а під час прийому ліків проводити моніторинг стану пацієнта.