З кожним роком у центрі наукових і клінічних дискусій на тему ревматоїдного артриту все частіше опиняється не лише контроль запалення, а й управління коморбідними станами, які значною мірою визначають прогноз, якість і тривалість життя пацієнтів.
Нещодавно у фейсбук-спільноті «Ревматологія для професіоналів» ми провели опитування серед колег, у якому вони поділилися своїми спостереженнями щодо супутніх станів, які найчастіше трапляються у їхніх пацієнтів із ревматоїдним артритом.
Серед запропонованих варіантів були:
Результати виявилися досить показовими: переважна більшість лікарів (76%) відзначили серцево-судинні захворювання як найпоширенішу коморбідність. Також зазначимо, що 19% опитаних обрали остеопороз і лише 4% — депресію з тривожними розладами.
Безсумнівно, серцево-судинні захворювання — це невидимий й підступний супутник ревматоїдного артриту.
Підвищений кардіоризик при ревматоїдному артриті — один із найважливіших викликів сучасної ревматології.
Хронічне системне запалення стимулює ендотеліальну дисфункцію, пришвидшує розвиток атеросклерозу та сприяє формуванню серцевої недостатності. Пацієнти з ревматоїдним артритом мають у 1,5-2 рази вищу ймовірність серцево-судинних подій, ніж загальна популяція.
Особливо небезпечним є поєднання традиційних факторів ризику (гіпертензія, дисліпідемія, інсулінорезистентність) із впливом запалення цей синергізм створює основу для раннього й «тихого» ураження серця та судин. Тому сучасна стратегія менеджменту ревматоїдного артриту виходить за межі суглобі, а контроль запалення водночас є й кардіопротекцію.
Остеопороз — другий за поширеністю супутній стан серед пацієнтів із ревматоїдним артритом. Зниження мінеральної щільності кісткової тканини є наслідком як системного запалення, так і зниження рухової активності, дефіциту вітаміну D, також тривалої терапії глюкокортикоїдами. Тому своєчасний скринінг і профілактика остеопорозу мають стати стандартом ведення таких пацієнтів поряд із контролем активності артриту.
Третє місце в опитуванні посіли депресія та тривога. І це не випадково. Психоемоційні розлади при ревматоїдному артриті зустрічаються в 30-40% пацієнтів і часто залишаються недодіагностованими.
Хронічний біль, зміни у зовнішності, соціальна ізоляція, втрата працездатності — усе це створює потужний психологічний тиск. Але навіть більше — депресія може посилювати запалення через нейроімунні механізми, утворюючи «замкнене коло» між тілом і психікою. Саме тому психоемоційне здоров’я має бути невід’ємною частиною комплексного підходу до лікування ревматоїдного артриту.
Інтерстиціальне ураження легень, інфекції та метаболічний синдром — про них говорять менше, але вони не менш значущі. Інтерстиціальне ураження легень - одне з найтяжчих ускладнень РА, яке часто визначає прогноз хвороби. Інфекції, зокрема опортуністичні, залишаються актуальною проблемою на тлі імуносупресивної терапії.
Метаболічний синдром — ще одна ланка патогенетичного ланцюга, який пов’язує хронічне запалення з інсулінорезистентністю, ожирінням і підвищеним серцево-судинним ризиком.
Отже, коморбідність при ревматоїдному артриті - це не лише фон, а активна ланка патогенезу, яка визначає тяжкість перебігу, вибір терапії та прогноз. Сучасна ревматологія вже давно вийшла за межі суглобового синдрому, і сьогодні мова йде про цілісний підхід до пацієнта з ревматоїдним артритом, в якому коморбідність стає ключем до розуміння ризиків і нових терапевтичних стратегій.
Детальніше ми обговоримо цепитання у ході фахової школи «Ревматоїдний артрит: практичні аспекти ведення пацієнта та клінічні орієнтири 2025» 6 листопада о 14:00 із нарахуванням 3 балів БПР за участь у майстер-класі.
Реєструйтеся вже зараз https://rheumatology.institute/revmatoyidnii-artrit-praktichni-aspekti-vedennia-patsiienta-ta-klinichni-oriientiri-2025
