Еволюція візуалізаційних методів у ревматології — це шлях від рентгенівських знімків до тривимірного бачення патологічних процесів.
Сьогодні фахівці володіють інструментами, які дозволяють не лише підтвердити діагноз, а також оцінити активність процесу, відслідкувати ефективність терапії й навіть передбачити прогресування ураження.
УЗД стало невід’ємною частиною клінічного мислення ревматолога — доступним, динамічним, чутливим до найменших проявів ревматоїдного артриту.
Рентгенографія залишається незамінною для моніторингу структурних змін, особливо при тривалому перебігу захворювання.
Та водночас МРТ зберігає свою унікальну діагностичну цінність, адже саме вона здатна виявити кістковий набряк, ранні ерозії, теносиновіт та інші специфічні прояви, що нерідко визначають подальшу тактику лікування. У ранніх, атипових або складних клінічних ситуаціях МРТ залишається методом вибору.
Сьогодні давайте поговоримо про діагностику однієї з найпоширеніших патологій у ревматології — ревматоїдного артриту.
Це захворювання є складним і багатогранним, тож, щоб бути певними в його наявності, варто застосовувати найкращі інструменти для діагностики. Але що ж ліпше обрати?
Нещодавно у фейсбук-спільноті «Ревматологія для професіоналів» ми провели опитування серед колег, запитавши про їхні вподобання у виборі методів діагностики ревматоїдного артриту.
Серед запропонованих варіантів були:
Аналізуючи результати, ми виявили, що більшість (62%) респондентів обрали метод УЗД. Також 37% обрали рентгенографію, і лише 1% надав перевагу МРТ.
Такі висновки чудово відображають реальність сучасної практики — орієнтацію на швидкі, ефективні та клінічно доцільні методи. Водночас вони спонукають до роздумів: чи не варто ширше застосовувати можливості МРТ там, де потрібно глибше зрозуміти суть патологічного процесу і визначити подальшу тактику лікування?
Давайте поговоримо про користь МРТ при ревматоїдному артриті.
1. Рання діагностика.
МРТ здатна виявляти запальні зміни на доклінічній стадії — до появи ерозій, коли рентгенологічна картина ще нормальна. Завдяки цьому можливе раннє призначення хворобомодифікуючої терапії, що суттєво покращує прогноз.
2. Візуалізація кісткового набряку (остеїту).
Саме кістковий набряк, який виявляється лише на МРТ, вважається ключовим предиктором розвитку ерозій і подальшого структурного руйнування суглоба.
3. Оцінка синовіту, теносиновіту та бурситу.
МРТ дає можливість точно оцінити ступінь активності запалення, включно із залученням сухожиль і сумок - особливо у ділянках, недоступних для ультразвуку (наприклад, у глибоких суглобах зап’ястка, кульшових або шийного відділу хребта).
4. Контроль ефективності терапії.
За допомогою МРТ можна об’єктивно оцінити регрес запальних змін під впливом лікування, навіть якщо клінічні симптоми мінімальні. Це особливо важливо при використанні біологічних препаратів або таргетної терапії.
5. Прогностична цінність.
Виявлення набряку кісткового мозку, субклінічного синовіту чи ерозій на ранніх етапах дає змогу передбачити агресивність перебігу хвороби й своєчасно змінити лікувальну тактику.
6. Оцінка складних і атипових випадків.
При моноартритах, неясних суглобових болях або підозрі на комбінацію патологій (наприклад, псоріатичний артрит чи остеоартрит з елементами запалення), МРТ дозволяє отримати повну картину анатомічних і запальних змін.
Отже, результати опитування підтверджують сучасну тенденцію: УЗД і рентген залишаються основою щоденної ревматологічної практики, тоді як МРТ зберігає роль високоспецифічного інструменту для складних клінічних сценаріїв.
Вибір методу — завжди баланс між доступністю, точністю й клінічною доцільністю.
Цікаво поглибити ваші знання у рамках цієї теми?
Детальніше ми обговоримо цепитання у ході фахової школи «Ревматоїдний артрит: практичні аспекти ведення пацієнта та клінічні орієнтири 2025» 6 листопада о 14:00 із нарахуванням 3 балів БПР за участь у майстер-класі.
Реєструйтеся вже зараз https://rheumatology.institute/revmatoyidnii-artrit-praktichni-aspekti-vedennia-patsiienta-ta-klinichni-oriientiri-2025
