За останнє десятиліття зростаюча кількість біологічних хворобомодифікуючих протиревматичних (бХМПРП) і таргетних синтетичних препаратів ХМПРП (тсХМПРП). Це розширило можливості для ефективного лікування пацієнтів з ревматоїдним артритом (РА).
Однак, все ще проводиться багато досліджень з метою кращого розуміння того, який бХМПРП або тсХМПРП буде найбільш ефективним для конкретного пацієнта.
Більшість досліджень зосереджені на фенотипуванні пацієнтів та їх відповіді на найпоширеніші бХМПРП – інгібітори фактора некрозу пухлин (іФНП).
іФНП залишаються найбільш часто призначуваними бХМПРП у США і, як правило, є першими препаратами, що призначаються після неадекватної відповіді на терапію першої лінії.
Останні досягнення в методах біостатистики можуть бути застосовані для кластеризації пацієнтів зі схожими послідовностями терапії, що може слугувати альтернативним підходом до субфенотипування РА.
Для лікування РА застосовують 6 основних класів бХМПРП і тсХМПРП, спрямованих на:
Попереднє дослідження показало, що більшість пацієнтів з РА змінюють терапію через втрату ефективності (причому 50% припиняють прийом першого бХМПРП після стартових 24 місяців лікування).
Кілька досліджень характеризують пацієнтів з РА на основі їхньої історії лікування. Однак через складність цих даних важко визначити, чи є пацієнти схожими на основі їхнього минулого застосування б/тсХМПРП.
Метою цього дослідження було визначити:
Дослідники виділили 4 окремі кластери на основі послідовності терапії бХМПРП і тсХМПРП у пацієнтів з РА (у порядку зменшення кластеру):
персистуюча терапія іФНП;
ритуксимаб або кілька б/тсХМПРП;
б/тсХМПРП + тоцилізумаб;
терапія іФНП і абатацептом.
Продемонстровано, що кластери корелюють з клінічними результатами.
Найкраща траєкторія контролю активності захворювання спостерігалася у пацієнтів, що вживали іФНП, на другому місці був прийом абатацепту.
Ті пацієнти, кому довелося випробувати кілька різних б/тсХМПРП, мали найгірший контроль активності РА.
Майбутні напрямки включають вивчення того, чи мають субфенотипи чіткі геномні ознаки або біомаркери для поглиблення розуміння відповіді на лікування при РА.
