10 січня 2024 року в журналі JAMA Dermatology був представлений систематичний огляд дерматоміозиту індукованого лікарськими засобами. Це перша велика робота присвячена даній проблематиці.

Вченими було проаналізовано 134 дослідження, які містили 165 клінічні випадки. Серед пацієнтів більшість (53,3%) були жінками віком 49-69 років. Середній проміжок часу від початку прийому препарату до появи лікарсько-індукованого дерматоміозиту в середньому становив 60 днів. 

Рак в анамнезі був зареєстрований у 52% випадках — найпоширенішими його проявами були:

• хронічний мієлолейкоз (22%);
• меланома (6%);
• рак молочної залози (3%);
• справжня поліцитемія (3%).

Шкірні прояви були схожі на ті, які ми бачимо при ідіопатичному дерматоміозиті (періорбітальна еритема, ознака V на передній поверхні шиї та грудній клітці, ознака шалі, папули/симптом Готрона).

М’язова слабкість була зареєстрована у 44% пацієнтів, а діагностичні тести показали, на електроміографії та магнітно-резонансній томографії ознаки міопатії майже у 82% пацієнтів.

Частота інтерстиційного захворювання легень при лікарсько-індукованому дерматоміозиті була нижчою порівняно з ідіопатичним дерматоміозитом (31% проти 42-53%). Найпоширенішим позитивним аутоантитілом були антинуклеарні антитіла, які були виявлені у 31% пацієнтів.

Найбільш часто зареєстровані випадки лікарсько-індукованого дерматоміозиту були при прийомі:

• гідроксисечовини (30%);
• інгібіторів імунних контрольних точок (16 %);
• статинів (13,3 %);
• пеніциламіну (6 %);
• інгібіторів фактору некрозу пухлин (6 %).

Тож при встановленні діагнозу дерматоміозиту, слід виключати дерматоміозит-індуковані ліки.

Напишіть у коментарях, чи зустрічали ви дерматоміозит, індукований ліками, у своїй практиці?