Новини

Шановні колеги, до вашої уваги представлений клінічний випадок, який демонструє ситуацію, у якій не всякий суглобовий біль означає запалення. Такі ситуації приховують цікаві й небезпечні знахідки, розгадку до яких підкаже саме УЗД.

Отже, пацієнтка М., 38 років, страждає впродовж 6 років на ревматоїдний артрит (а саме, на його серопозитивний варіант). Її базисна терапія включає метотрексат 15 мг/тиждень, фолієва кислота та, за потреби, НПЗП.

Жінка звернулася до ревматолога зі скаргами на:

• біль у передньому відділі лівої стопи;
• незначний набряк у цій ділянці;
• посилення болю при ходьбі й носінні тісного взуття. 

Біль турбує її вже протягом тижня. Він став наростати й турбувати майже постійно. Пацієнтка пов’язує симптоми з можливим загостренням артриту. 

У ході розмови з лікарем стало відомо, що жінка самостійно вживала щодня німесулід 100 мг 2 рази на добу з позитивним ефектом, проте останні дні препарат перестав діяти належним чином.

Також беремо до уваги те, що немає даних про чітку травму, але останні два тижні пацієнтка активно займалася бігом і стрибками на скакалці з метою покращення фізичної форми.

При клінічному огляді відмічаються наступні ознаки:

• Невеликий набряк у ділянці 2–3 плесневих кісток з тильного боку лівої стопи.
• Болісність при пальпації ділянки між 2-ю та 3-ю плесневими кістками.
• Обмежене перенесення ваги на передній відділ стопи.
• Місцеве підвищення температури — відсутнє.

Коли було проведено лабораторне обстеження, воно не виявило жодних відхилень:
СРБ — 0,2 мг/л, ШОЕ — 3 мм/год, гідроксивітамін D — 10 нг/мл.

Рентгенографія лівої стопи (дві проекції) показала звуження міжсуглобових щілин, білясуглобовий остеопороз. Ознак переломів не виявлено.

Також пацієнтці було проведено УЗД лівої стопи, яке виявило наступні зміни:

• у ділянці другої плесневої кістки відмічається порушення кортикального контуру з невеликою гіпоехогенною лінією в середній третині діафіза — ознаки стресового перелому;
• відсутність ознак активного синовіту в суглобах переднього відділу стопи;
• немає допплер-сигналів, що свідчили б про гіперваскуляризацію (як при активному запаленні);
• м’які тканини — помірно набряклі, без гематоми чи абсцедування.

Отже, враховуючи отримані дані, пацієнтці був виставлений попередній діагноз:
ревматоїдний артрит, серопозитивний варіант, мінімального ступеня активності. DAS 28ШОЕ — 2,72. Стресовий перелом 2-ї плесневої кістки лівої стопи. ФНС І ст. Дефіцит вітаміну D.

Жінка була скерована до ортопеда-травматолога, проведено МРТ лівої стопи, яке підтвердило перелом другої плесневої кістки.

Які ж питання вирішила УЗД-діагностика:

• виключило загострення ревматоїдного артриту
• уникнення помилкового призначення глюкокортикоїдів чи ескалації базисної терапії;
• вчасна діагностика стресового перелому, невидимого на рентгені;
• корекція навантаження, призначення ортезування, вітамін D;
• додаткове обстеження для оцінки мінеральної щільності кісткової тканини.

Цінність УЗД у цьому випадку полягає в тому, що:

• у пацієнтів із ревматоїдним артритом не кожен біль = запалення;
• дає змогу проводити точну диференціацію між запальними й травматичними/метаболічними ураженнями;
• чутливість до ранніх кісткових змін;
• ключ до персоналізованого підходу в ревматології.

Тож, на завершення, можемо зробити висновок, що УЗД — це не просто доповнення до рентгену, а незамінний метод у клінічному мисленні, особливо при коморбідних станах, таких як ревматоїдний артрит. У цьому випадку саме УЗД дозволило уникнути клінічної помилки, вплинуло на подальшу діагностичну й лікувальну тактику та покращило прогноз для пацієнтки.