Новини

У ревматологічній практиці пацієнт із хронічним захворюванням часто приходить зі знайомими скаргами, але іноді за «маскою» подагри чи іншої звичайної патології може критися зовсім інший тригер болю. Саме у таких випадках, причиною може бути механічне ушкодження, що потребує принципово іншої тактики. Подібні випадки завжди яскраво демонструють унікальну діагностичну цінність ультразвуку, здатного відкрити те, що залишилося б прихованим від клінічного ока.

Сьогодні, давайте розглянемо реальну клінічну історію, яка нещодавно сталася у нашій практиці.

До клініки звернувся пацієнт А. (54 роки) із семирічним анамнезом подагри (загострення двічі на рік, постійний прийом фебуксостату 80 мг/добу). 

Упродовж останніх тижнів чоловік відчував наростання болю та набряку в ділянці правого гомілковостопного суглоба, слабкісь стопи та неможливість нормально ходити.

Зазначимо, що пацієнт веде активний спосіб життя та займається скандинавською ходьбою. Симптоми виникли саме після інтенсивного тренування.

Зважаючи на подагричний анамнез, хворий самостійно розпочав терапію колхіцином та нестероїдними протизапальними засобами (диклофенак 150 мг на добу), однак ефекту не було.

Біль набирав постійного характеру, що змусило його звернутися до ревматолога.

Клініко-лабораторне обстеження виявило:

• набряк у передньому відділі гомілки, локальну болючість при пальпації;
• відсутність активного розгинання стопи та неможливість стати на п’ятку;
• збережені показники ШОЕ, СРБ та нормальний рівень сечової кислоти (290 мкмоль/л).

Ключовим моментом стала ультразвукова діагностика, яка показала:

• відсутність кристалічних відкладень чи тофусів;
• чіткий гіпоехогенний дефект сухожилка переднього великогомілкового м’яза з втягненням проксимального кінця та формуванням невеликої гематоми;
• мінімальні ознаки реактивного запалення, що не відповідали подагричному загостренню.

Остаточний діагноз:

• Неповний розрив сухожилка переднього великогомілкового м’яза.
• Подагричний артрит, стадія ремісії.

Цей випадок підкреслює, що УЗД у ревматології виходить далеко за межі виявлення синовіту чи ерозій. Воно дозволяє відрізнити структурні ушкодження від запального процесу та попередити помилкове призначення ескалації терапії, яка у подібних ситуаціях є не лише неефективною, а й потенційно шкідливою.

Своєчасна візуалізація спрямувала пацієнта до ортопеда й дала змогу уникнути прогресування ушкодження та ризику інвалідизації.

Таким чином, ультразвукове дослідження стає не просто «третім оком» ревматолога, а інструментом, що дозволяє побачити справжню причину болю й прийняти оптимальне клінічне рішення.