Подагра — це не лише хвороба аристократів чи «винний» артрит із минулого. Незважаючи на досягнення сучасної медицини, це серйозне захворювання, яке може суттєво ускладнити життя пацієнтів.
За маскою подагри часто ховається значно більше, ніж ураження суглобів. В її основі — хронічне метаболічне порушення з гіперурикемією, що супроводжується відкладенням кристалів моноурату натрію не лише в суглобах, але й у нирках та інших тканинах. Пам’ятайте, що подагра може залишатися непоміченою до першого нападу, що робить її особливо підступною.
У чому причина?
Ключовий механізм розвитку подагри — це постійно підвищений рівень сечової кислоти. Саме він запускає каскад змін, які зрештою призводять до утворення уратних кристалів.
Згідно з рекомендаціями EULAR та ACR, рівень сечової кислоти необхідно знижувати до <360 мкмоль/л (<6 мг/дл). У разі тяжкої форми подагри з тофусами — навіть до <300 мкмоль/л (<5 мг/дл). Це не просто числа — це основа прогнозу, контролю захворювання та підвищення якості життя пацієнтів.
Щоб дізнатись відповідь на це питання, ми провели опитування серед лікарів-підписників спільноти «Ревматологія для професіоналів».
До уваги респондентів були запропоновані наступні варіанти призначення терапії:
Аналізуючи результати опитування, ми виявили, що думки колег розділилися стосовно дози призначення фебуксостату. 46% обрали варіант призначення 80 мг, а 40% — надають перевагу 40 мг. Також, варто враховувати, що 13% респондентів віддали свій голос за призначення алопуринолу у дозі 300 мг.
А тепер, давайте детальніше поговоримо про призначення препаратів та доцільне дозування.
Алопуринол — класичний препарат уратознижувальної терапії. Його дія полягає в інгібуванні ксантиноксидази — ферменту, що відповідає за утворення сечової кислоти. Він ефективний, але має певні обмеження.
Терапію слід починати з низької дози — 100 мг/добу (а для пацієнтів із нирковою недостатністю — навіть із 50 мг). Дозу поступово підвищують кожні 2–5 тижнів, поки не буде досягнуто цільового рівня сечової кислоти.
Максимально допустима доза — 800–900 мг/добу (залежно від країни). Проте далеко не всі пацієнти можуть досягти таких доз через побічні ефекти або знижену функцію нирок.
Фебуксостат — селективний інгібітор ксантиноксидази, який став справжнім проривом. Він особливо корисний для пацієнтів, яким не підходить алопуринол або які не досягають бажаного ефекту.
Початкова доза — 40 мг/добу. Якщо через 2–4 тижні не досягається терапевтичний ефект — дозу підвищують до 80 мг, а при потребі — до 120 мг/добу.
Основна перевага фебуксостату — здатність швидко та ефективно нормалізувати рівень сечової кислоти. Дослідження демонструють, що фебуксостат у дозах 80–120 мг значно ефективніший за алопуринол у стандартній дозі 300 мг/добу.
А як щодо безпеки та серцево-судинних ризиків?
Питання серцево-судинних ризиків є особливо важливим. Перші дослідження фебуксостату викликали певне занепокоєння щодо можливої підвищеної смертності.
Однак метааналіз 2021 року не підтвердив цих побоювань. Навпаки, з’являються докази його потенційної антиоксидантної дії, що може бути корисною при метаболічному синдромі, гіпертензії та серцевій недостатності.
Ще одна важлива перевага фебуксостату — зручність застосування при хронічній хворобі нирок. На відміну від алопуринолу, у разі легкої або помірної ниркової недостатності дозу змінювати не потрібно.
Порівняння: алопуринол чи фебуксостат?
Здавалося б, все просто. Але в основі — індивідуальний підхід. Вік, функція нирок, супутні хвороби, навіть генетичні фактори — усе має значення.
Фебуксостат: менше рецидивів — більше контролю
На старті терапії можливі загострення — це реакція на мобілізацію уратних кристалів. Але при правильній профілактиці (колхіцин, НПЗЗ) частота нападів знижується. У дослідженні CONFIRMS фебуксостат показав кращі довгострокові результати, ніж алопуринол.
Підсумуємо
Фебуксостат — це не просто альтернатива. Це ефективний, селективний і безпечний засіб, особливо для пацієнтів з нирковою недостатністю або непереносимістю алопуринолу. Його здатність швидко знижувати рівень сечової кислоти та потенційні додаткові ефекти роблять його важливим інструментом у боротьбі з подагрою.
Контроль подагри — це не лише про зменшення болю. Це про збереження якості життя, профілактику ускладнень і повернення впевненості в завтрашньому дні.
Детальніше ми обговоримо це питання під час фахової школи «Подагра: факти діагностики та стратегії лікування», яка відбудеться 15 квітня о 14:00. Долучайтеся до онлайн-перегляду за посиланням https://rheumatology.institute/podagra-fakti-diagnostiki-ta-strategiyi-likuvannia
