Фіброміалгія — це захворювання, ефективне лікування якого потребує комплексного підходу.
Але чи однаково часто пацієнти отримують таку допомогу?
Відповідь на це питання спробувала дати команда дослідників під керівництвом Jenna L. Adamowicz. Результати їхньої роботи були опубліковані у червні 2026 року в одному з провідних міжнародних журналів з медицини болю — Pain Medicine (DOI: 10.1093/pm/pnag069).
Дослідження охопило 30 462 ветеранів США з фіброміалгією та мало на меті оцінити поширеність супутніх хронічних больових синдромів, а також використання сучасних рекомендованих підходів до лікування.
Дослідники виявили, що жінки частіше мали супутні хронічні больові синдроми — 60,0% проти 54,4% у чоловіків.
Крім того, саме жінки значно частіше залучалися до немедикаментозних методів лікування, зокрема:
Водночас частота призначення рекомендованої фармакотерапії загалом суттєво не відрізнялася між жінками та чоловіками. Проте автори відзначили окремі особливості: жінкам дещо частіше призначали циклобензаприн, тоді як прегабалін частіше отримували чоловіки.
Попри те, що жінки частіше отримували комплексне лікування, загальний рівень використання мультимодального підходу залишався низьким — лише 9–12% незалежно від статі.
Автори припускають, що нижча залученість чоловіків до немедикаментозної терапії може бути пов'язана як з особливостями звернення за медичною допомогою, так і з бар'єрами доступності відповідних програм. Водночас низька частота використання комплексного лікування в обох групах свідчить про необхідність покращення доступу до таких втручань.
Щоб зрозуміти, як ці бар’єри сприймають самі українські лікарі та пацієнти, ми також провели невелике опитування серед наших підписників у Telegram та Viber.
Результати виявилися доволі показовими. У Telegram найчастіше головною перешкодою називали недостатню обізнаність лікарів щодо сучасних підходів до лікування фіброміалгії — 30%. На другому місці — очікування пацієнтів, що проблему вирішить лише «таблетка» — 21%, а небажання звертатися до психіатрів, психотерапевтів та лікарів ФРМ обрали 19% учасників.
У Viber акценти дещо відрізнялися: майже половина учасників (47%) вважає найбільшою проблемою недостатню обізнаність лікарів щодо сучасних підходів до лікування. 22% назвали очікування, що фіброміалгію можна вирішити лише таблетками, а 16% — небажання пацієнтів звертатися до психіатрів, психотерапевтів та лікарів фізичної та реабілітаційної медицини.
Попри різницю між відповідями двох аудиторій, спільний висновок очевидний: одним із ключових бар’єрів залишається недостатня обізнаність про сучасні принципи лікування фіброміалгії — як серед медичних працівників, так і серед самих пацієнтів.
Сучасні міжнародні рекомендації наголошують: лікування фіброміалгії не повинно обмежуватися лише медикаментами. Основою ведення пацієнта залишаються регулярна фізична активність, індивідуально підібрані вправи, навчання пацієнта, когнітивно-поведінкова терапія та інші немедикаментозні методи, тоді як фармакотерапія має допоміжну роль.
