Стратегія Treat-to-Target (лікування до досягнення цілі) вже понад десятиліття залишається золотим стандартом ведення пацієнтів із ревматоїдним артритом. Згідно з оновленими рекомендаціями EULAR та ACR, головна мета терапії — досягнення стійкої клінічної ремісії або принаймні низької активності захворювання.
Однак між призначенням терапії та бажаним результатом у реальній клінічній практиці нерідко виникають перешкоди. І далеко не всі вони пов'язані з розумінням патогенезу захворювання чи вибором препаратів.
Нещодавно у фаховій Facebook-спільноті «Ревматологія для професіоналів» ми провели опитування серед колег, щоб з'ясувати, який фактор найчастіше стає головним бар'єром на шляху до ремісії ревматоїдного артриту?
Учасникам запропонували обрати одну з п'яти найбільш імовірних клінічних і соціальних перешкод у веденні пацієнтів із РА:
Отримані дані демонструють, що українські ревматологи добре обізнані із сучасними алгоритмами лікування та вміють працювати з таргетними синтетичними й імунобіологічними препаратами. Водночас результати відображають критичний розрив між міжнародними рекомендаціями та економічною реальністю.
За даними світових досліджень, близько 30–40% пацієнтів із ревматоїдним артритом не відповідають належним чином на монотерапію метотрексатом або іншими синтетичними базисними препаратами першої лінії. Саме ця когорта потребує своєчасної ескалації терапії — призначення інгібіторів ФНП-α, ІЛ-6 або інгібіторів янус-кіназ.
Проте висока вартість такого лікування за умови недостатнього покриття державними програмами реімбурсації може призводити до втрати «вікна можливостей» та прогресування деструкції суглобів.
Ще два фактори набрали по 11% голосів. І хоча вони суттєво поступаються фінансовій доступності терапії, кожен із них залишається важливим у щоденній клінічній практиці.
Коморбідний фон. Пацієнти з ревматоїдним артритом мають підвищений кардіоваскулярний ризик, часто страждають на хронічну хворобу нирок, патологію шлунково-кишкового тракту, латентні інфекції, мають онкологічний анамнез.
Тому сучасна ревматологія потребує не просто призначення ефективного препарату, а персоналізованого підходу, який дозволяє балансувати між контролем запалення та безпекою лікування.
Недостатній комплаєнс. Навіть за умови доступності базисної терапії страх перед побічними ефектами (особливо характерний для метотрексату та глюкокортикоїдів) або відсутність миттєвого знеболювального ефекту часто змушують пацієнтів переривати курс лікування.
Водночас нульовий показник у пункті «небажання отримувати терапію» вказує на те, що на старті пацієнти довіряють лікарю, а проблеми з прихильністю виникають уже в процесі тривалого прийому ліків.
На комплаєнс також впливають недостатнє розуміння захворювання, попередній досвід лікування, довіра до лікаря, складність терапевтичної схеми тощо.
Українські лікарі готові застосовувати передові світові протоколи, а пацієнти налаштовані на лікування. Проте без розширення державних та локальних програм фінансування, впровадження доступніших біосимілярів і посилення системної підтримки пацієнтів проблема недосяжності ремісії залишатиметься невирішеною.
В умовах сьогодення завдання ревматолога — не лише точно діагностувати захворювання, а й знайти оптимальний баланс між клінічною ефективністю, профілем безпеки та фінансовими можливостями конкретного пацієнта.
Детальніше це питання ми обговоримо у ході фахової школи «Ревматоїдний артрит: між рекомендаціями та реальною практикою» 12 листопада о 15:00.
👍 Реєстрація https://rheumatology.institute/revmatoyidnii-artrit-mizh-rekomendatsiiami-ta-realnoiu-praktikoiu
