У 2010 році світові організації ACR та EULAR рекомендували робити рентген всім пацієнтам, у яких лікарі підозрюють ревматоїдний артрит (навіть за умови, що ерозій може й не бути видно на знімках на ранніх етапах хвороби).

Однак, дослідник Еві Улійн та його колеги, поставили під сумнів інформативність рентгену. Вони вважають, що ерозії в суглобах на початкових стадіях недугу зустрічаються вкрай рідко і тому рентген не є таким важливим інструментом для діагностики.

У ході масштабного дослідження виявилось, що звичайні рентгенограми рук і стоп не мають великого впливу на діагностику та прогноз ревматоїдного артриту. Серед 724 обстежених пацієнтів, менше 5% знімків вказували на ерозії, характерні для ревматоїдного артриту і лише у двох випадках вони вплинули на діагноз.Також, у ході дослідження виявилось, що лише у трьох пацієнтів ерозії вказували на несприятливий прогноз хвороби.

Також, додамо, що рентген має ще декілька негативних сторін, серед яких:

• непряма і недостатня оцінка запалення суглобів (виявляється лише навколосуглобовий набряк м'яких тканин);
• тривимірні структури під час дослідження показані в двох вимірах;
• використання іонізуючого випромінювання (що є шкідливим при частому контакті з організмом).

Наразі, вчені рекомендують світовим організаціям переглянути підходи до застосування рентгенівського обстеження, особливо на початкових стадіях артриту, враховуючи його низьку чутливість до ранніх змін у суглобах. 

Напишіть у коментарях, як часто ви призначаєте своїм пацієнтам зробити рентген та якими методами візуалізації користуєтесь найбільше.