НПЗП при остеоартриті – як не опинитися у Бермудському трикутнику?
Прокопович Наталя — 06 вересня 2024
297
Остеоартрит – це глобальна проблема, і попри тривале вивчення нестероїдних протизапальних препаратів, питання щодо їх ефективності та безпеки при цьому захворюванні залишається відкритим.
Відомо, що людина з остеоартритом – це майже завжди коморбідний пацієнт.
Ось він, злощасний і непередбачуваний трикутник, вершинами якого є:
протизапальна та знеболювальна ефективність препарату;
побічні дії певної молекули;
врахування коморбідностей кожного окремого пацієнта.
Проте, менеджмент остеоартриту неможливо уявити без нестероїдних протизапальних засобів, адже вони є препаратами першого ряду в боротьбі із запаленням і больовим синдромом.
Пацієнти з остеоартритом часто стають жертвами реклами, уникаючи відвідування лікаря й самостійно приймаючи нестероїдні протизапальні препарати, іноді комбінуючи засоби з різних хімічних груп, що може бути небезпечним!
Якщо зануритись у фармакологію, то ми пригадаємо, що існують різні групи нестероїдних протизапальних засобів, які діють на ферменти запального шляху:
ЦОГ 1 (циклооксигеназа-1);
ЦОГ 2 (циклооксигеназа-2).
Проте, попри велику кількість доказової інформації стосовно нестероїдних протизапальних препаратів, у лікарів часто виникають питання щодо вибору доцільного засобу, оптимального дозування та тривалості лікування.
Слід зазначити, що нестероїдні протизапальні препарати є дуже цікавими ліками. Навіть, в одній і тій самій групі (наприклад, високоселективних інгібіторів ЦОГ-2) є досить значущі відмінності щодо співвідношення безпеки та ефективності для пацієнта.
Що стосується терміну призначення нестероїдних протизапальних препаратів, то він також може варіюватися. Ця обставина пояснюється тим, що так званий «курс лікування» визначається інтенсивністю та тривалістю больового синдрому.
З метою покращення розуміння ситуації та обміну досвідом, ми провели опитування у фейсбук-спільноті «Ревматологія для професіоналів», до якого долучилося майже півсотні кваліфікованих лікарів.
Метою опитування було дізнатися, на який термін колеги призначають оральні нестероїдні протизапальні препарати пацієнту з остеоартритом при загостренні больового синдрому.
До уваги респондентів було представлено наступні варіанти:
3-5 днів;
7-10 днів;
14 днів;
30 днів;
не призначаю, бо немає потреби.
Цікаво, що у результаті більшість колег (55%) обрали варіант 7-10 днів, третина респондентів (35%) обрали варіант 14 днів.
Тож, який варіант буде кращим?
Спершу, зазначимо, що оцінку ефективності препарату потрібно здійснювати через 7-10 діб після початку вживання повної терапевтичної дози. Обов’язково слід враховувати кардіоваскулярні, гастроінтестинальні та ниркові ризики.
Якщо брати до уваги ризики, то пам'ятайте, що ймовірність появи серцево-судинних проблем підвищується у жінок, які страждають на остеоартрит кистей. А якщо враховувати гастропатії, то майже 10 – 40% пацієнтів мають так звану НПЗП-диспепсію, тоді як НПЗП-гастропатію лише 0.5-1%.
Що стосується призначення нестероїдних протизапальних препаратів пацієнтам з хронічною хворобою нирок, то пам’ятаємо, що всі молекули цієї групи засобів є нефротоксичними та немає переконливих даних про переваги конкретного препарату.
Саме тому, при призначенні нестероїдних протизапальних препаратів лікарями були вибрані переважно 2 терміни: це 7-10 діб і 14 діб.
Отже, щоб не потрапити у пастку бермудського трикутника при вживанні нестероїдних протизапальних препаратів треба вкрай прискіпливо ставитись до вибору препарату з урахуванням користі, ризиків та коморбідностей в кожній клінічній ситуації.
