Незважаючи на досягнення світової науки, лікарі обмежені у своїх терапевтичних можливостях певними факторами:

• економічна недоступність імунобіологічних і таргетних синтетичних препаратів;
• відсутність реєстрації та доставки до нашої країни низки сучасних лікарських засобів;
• недостатня обізнаність лікарів та пацієнтів про нові ліки та насторожене ставлення до них;
• імуногенність біологічних препаратів, тощо.

Отже, постає потреба не лише у пошуку нових молекул, але й у вдосконаленні якості роботи із вже існуючими. 

Метотрексат є традиційним синтетичним хворобомодифікуючим протиревматичним препаратом першої лінії для лікування ревматоїдного артриту. 

Біодоступність метотрексату є важливим параметром щодо вибору його оптимального дозування. При пероральному застосуванні цього препарату, він активно всмоктується у проксимальному відділі тонкої кишки, а цей процес має обмежену здатність і погіршується зі збільшенням дози. 

Ступінь абсорбції метотрексату дуже варіабельна у різних людей і вона не змінюється під впливом їжі та добових коливань. Це може пояснюватись відмінностями в активності альдегідоксидази та ксантиноксидази (ферментів, які беруть участь у катаболізмі метотрексату).

Тож, як краще його вживати: роздільно чи одноразово?

Доведено, що пероральний прийом роздільної дози препарату (вранці та ввечері того ж дня) призводить до підвищення його рівня в крові порівняно з одноразовою дозою (15 мг та вище), однак, його вплив на клінічну ефективність залишається невизначеним. 

Було проведене дослідження, у ході якого пацієнти з ревматоїдним артритом отримували середню дозу метотрексату 30 мг на тиждень (25-35 мг). 

Їх розподілили на 2 групи:

• одноразовий прийом метотрексату на тиждень
• прийом вранці та ввечері того ж дня (спліт-дозування) з 8-годинним проміжком між прийомами.

Виявилося, що спліт-дозування підвищує біодоступність пероральної форми метотрексату на цілих 28% (що наближає її до ін’єкційної форми). Також, важливо було дотримуватися інтервалу між застосуванням метотрексату (не менше 8 годин), проте, час доби не мав великого значення.

Тож, пероральний прийом розділених доз метотрексату один раз на тиждень пацієнтам з ревматоїдним артритом мав значно вищу ефективність і зменшив потребу в додаткових дозах хворобомодифікуючих протиревматичних препаратів, порівняно з одноразовим прийомом метотрексату один раз на тиждень. 

Не було серйозних побічних ефектів, але відмічене невелике збільшення частоти персистуючого підвищення рівнів трансаміназ в групі розділеної дози.

Окрім роботи з режимом прийому та дозування, ведеться пошук інших хімічних форм давно відомої та дієвої молекули.

В одному з досліджень продемонстровано, що комплексоутворення метотрексату з β-циклодекстрином покращує розчинність у воді та всмоктування з шлунково-кишкового тракту, стабільність і пероральну біодоступність препарату, а також пригнічує його вихід з клітин.

А в іншому дослідженні використовували поверхнево-прикріплену тверду дисперсію, використання якої теж підвищувало розчинність метотрексату та всмоктування із шлунково-кишкового тракту.

Тож, хоча обидві технології потребують подальших досліджень, ми розуміємо, що можливості молекули метотрексату не є вичерпними.