Глюкокортикоїди в ревматології – корисна сила чи прихована загроза?
Прокопович Наталя — 06 лютого 2025
709
Уявіть собі ліки, що рятують життя, приборкують запальні процеси й допомагають пацієнтам з аутоімунними захворюваннями. Саме такими є глюкокортикоїди, зокрема метилпреднізолон і преднізолон. Їхня протизапальна та імуномодулююча дія робить їх незамінними в ревматології.
Однак ця сила має і зворотний бік: довготривале чи неконтрольоване застосування може спричинити серйозні побічні ефекти (остеопороз, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія тощо). Тому лікарі шукають баланс між користю та ризиками.
Щоб обмінятися досвідом і визначити найпоширеніший побічний ефект метилпреднізолону (преднізолону), ми провели опитування у фейсбук-спільноті «Ревматологія для професіоналів», до якого долучилися колеги з усієї України.
Респондентам запропонували такі варіанти:
Артеріальна гіпертензія.
Порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет.
Тахікардія.
Підвищена пітливість.
Порушення сну.
Кушингоїдний синдром.
Ожиріння або набір ваги.
Аналіз результатів показав, що 39% опитаних лікарів найчастіше спостерігають порушення толерантності до глюкози або цукровий діабет. Для 23% респондентів домінуючим побічним ефектом є ожиріння або набір ваги. Крім того, 21% лікарів зазначили, що їхні пацієнти найчастіше скаржаться на кушингоїдний синдром.
Тож які фактори найбільше впливають на побічні ефекти?
Зазвичай до них належать:
доза препарату (чим вища та довша, тим більші ризики);
тривалість терапії;
індивідуальні фактори пацієнта (вік, супутні хвороби, генетика, взаємодія з іншими препаратами).
Більшість експертів рекомендують якнайшвидше припиняти прийом глюкокортикоїдів, оскільки тривале їх використання може спричиняти серйозні побічні ефекти. Однак дослідження показують, що 20% пацієнтів із ревматоїдним артритом приймають ці препарати понад два роки. Навіть якщо вони отримують комбіновану терапію (наприклад, біологічні препарати або інші протизапальні засоби), деякі пацієнти не можуть повністю відмовитися від глюкокортикоїдів через потребу в контролі симптомів хвороби.
Тож якщо зі збільшенням дозування зростають і ризики, давайте поговоримо про низькі дози глюкокортикоїдів.
Низькі дози глюкокортикоїдів добре працюють і є відносно безпечними при тривалому застосуванні. Дослідження показали, що безперервне лікування в дозах 2,5–5 мг/добу не спричиняло серйозних побічних ефектів.
Добова доза нижче 5 мг не була пов’язана зі значним підвищенням ризику серцево-судинних ускладнень, розвитку цукрового діабету, значного зниження мінеральної щільності кісткової тканини у порівнянні з пацієнтами, які не приймали глюкокортикоїди.
Як мінімізувати ризики?
Індивідуальний підхід до вибору дози та тривалості лікування.
Використання мінімальної ефективної дози.
Застосування стероїд-зберігаючих препаратів.
Поступове зниження при відміні препарату.
Адекватне вживання кальцію та вітаміну D.
Регулярний моніторинг стану пацієнта (контроль маси тіла, артеріального тиску, рівня глюкози, офтальмологічний огляд тощо).
Своєчасне виявлення та корекція побічних ефектів.
Навчання пацієнтів щодо діагнозу та правильного прийому призначених препаратів.
Розуміння факторів ризику та механізмів розвитку побічних ефектів дозволяє оптимізувати терапію та запобігати ускладненням. Лише комплексний підхід дає змогу максимально використати терапевтичний потенціал глюкокортикоїдів, мінімізуючи ризики їхнього застосування.
