Біль у спині знайомий майже кожному, а стеноз хребта (звуження каналу, де проходять нерви) одна з причин, через яку люди звертаються до лікарів. Фітнес-браслети давно рахують наші кроки, тож дослідники вирішили перевірити, чи пов'язана ця активність із ризиком розвитку цього діагнозу.
Що нового з'ясували?
Дослідники використали дані програми NIH All of Us: 48 709 дорослих, які мали щонайменше 6 місяців даних Fitbit, пов'язаних з електронними медичними записами, і на старті не мали стенозу.
За в середньому 3,4 року спостереження стеноз хребта діагностували у 1 494 з них (640 випадків шийного й 982 поперекового відділу). Тих, хто мав вищу щоденну кількість кроків (75-й перцентиль), порівнювали з тими, хто мав нижчу (25-й перцентиль).
У першій групі ризик був нижчим: HR 0,84 (95% ДІ 0,77–0,92). Для шийного відділу HR становив 0,81, для поперекового 0,85. Хвилини інтенсивної активності теж були пов'язані з нижчим ризиком загалом і для шийного стенозу, але не для поперекового. Кількість хвилин помірної активності зв'язку не показала.
Що це означає для практики?
Для сімейного лікаря й ревматолога це ще один аргумент у розмові про фізичну активність. Але це спостережне дослідження, тому воно не дає підстав стверджувати, що певна кількість кроків запобігає стенозу хребта.
Чому це важливо для пацієнта?
Рух корисний для суглобів і хребта, але ці дані не обіцяють захисту від діагнозу. Якщо біль у спині чи іррадіація в ногу турбує, краще звернутися до лікаря.
Що потрібно знати?
Автори підкреслюють, що зв'язок помірний, а реверсна причинність (люди з болем рухаються менше), хибна класифікація діагнозів і неврахована плутанина можуть пояснювати його частково або повністю. Для поперекового стенозу зв'язок зникав при 36-місячному лагу, а для шийного не підтвердився за суворішого визначення випадку.
Висновок: більше кроків пов'язано з нижчим ризиком діагнозу стенозу хребта, але це сигнал для подальших досліджень, а не гарантія.