Новини

Біль у кульшовому суглобі після 50 років — не завжди просто вік. Часто першою думкою є остеоартроз — і справді, саме він є найпоширенішою причиною болю в цій віковій групі.

Але коли біль турбує навіть у спокої, а відведення обмежене — лікарі мають насторожитися щодо можливого запального процесу.

Яке ж дослідження обрати: рентген, УЗД, КТ чи МРТ?

Щоб краще розібратися в цьому питанні, ми провели опитування серед шановних лікарів-підписників фейсбук-спільноти «Ревматологія для професіоналів» і запропонували для обговорення клінічний випадок.

Пацієнтка, 65 років.Скарги — біль у правому кульшовому суглобі, переважно після фізичного навантаження, але також турбує і в спокої. При огляді — обмеження відведення правого кульшового суглоба до 20°.

Головне запитання: який інструментальний метод дослідження кульшових суглобів ви оберете?

До уваги респондентів було запропоновано такі варіанти:

• Рентгенографія.
• Ультразвукове дослідження.
• МРТ.
• КТ.
• В інструментальних дослідженнях немає потреби, діагноз зрозумілий.

Результати опитування виявили, що переважна більшість (66%) надали перевагу рентгенографії, також, 31% респондентів обрали МРТ.

Тож, розгляньмо кожен варіант, аби мати чітке уявлення про їхні можливості:

Рентгенографія

Перший крок у діагностиці болю в кульшовому суглобі у пацієнтів віком понад 50 років — згідно з рекомендаціями EULAR та NICE.

Метод доступний, недорогий і дозволяє виявити:

• звуження суглобової щілини;
• остеофіти;
• субхондральний склероз;
• кісткові кісти;
• аваскулярний некроз (на пізніх стадіях).

Рентгенографія — чудова для виявлення остеоартрозу, але не дозволяє побачити запалення, синовіт чи зміни у м’якотканинних структурах.

 УЗД

Незамінне при підозрі на запальні процеси або ураження м’яких тканин. Дає змогу оцінити:

• тендиноз (m. iliopsoas, gluteus medius/minimus);
• бурсити (trochanteric, iliopsoas);
• синовіт та васкуляризацію;
• випіт у суглобі;
• ранні ознаки артриту або остеоартрозу.

Переваги — безпечність, доступність, можливість повторення, відсутність променевого навантаження.
Недолік — обмеження у візуалізації кісткових структур та знижена якість при ожирінні.

КТ

Ідеальний метод при підозрі на переломи, кісткову деструкцію чи пухлини.
Детально показує:

• мікротріщини;
• остеоліз/остеосклероз;
• осифікації сухожиль (ентезофіти);
• структуру вертлюгової западини та голівки стегна;

Проте КТ має значне променеве навантаження і погано візуалізує м’які тканини.

МРТ

Золотий стандарт при складних, атипових або запальних випадках.
Дозволяє побачити:

• синовіт, тендиніт, бурсит;
• ерозії, ентезити;
• кістковий набряк (ознака активного запалення)
• ранні ознаки аваскулярного некрозу;
• пошкодження хряща, капсули, лабрума.

МРТ немає іонізуючого випромінювання, але є дорогим, довготривалим та має обмеження при наявності імплантів чи металу в тілі.

Тож, у цій клінічній ситуації найбільш доцільним буде виконання рентгенографії кульшових суглобів у стандартних проєкціях, а за потреби — її доповнення ультразвуковим дослідженням.

З усього, можемо зробити висновок, що правильна інтерпретація клінічної картини у поєднанні з обраним методом візуалізації — це ключ до своєчасної діагностики та ефективного лікування. Нехай кожне рішення, яке ви приймаєте у практиці, буде точним, вивіреним та заснованим на знаннях.

Детальніше ми поговоримо про це питання 17 липня о 14:00 у ході фахової школи «Менеджмент суглобового синдрому: клінічні рекомендації» із нарахуванням 2 балів БПР.

Долучайтеся до перегляду за посиланням https://rheumatology.institute/menedzhment-suglobovogo-sindromu-klinichni-rekomendatsiyi