Новини

Уявіть собі: колись звичний рух раптом стає болісним випробуванням. Крок, нахил чи навіть простий жест відгукуються болем і скутою тяжкістю. Це не втома й не випадковість — це остеоартрит, хвороба, яка непомітно, але вперто змінює життя, відбираючи легкість і свободу руху.

Виклики у терапії цього недугу зумовлені тим, що остеоартрит має мультифакторний характер, в патогенезі якого поєднуються:

• дегенеративні зміни хрящової тканини;
• запальні механізми;
• ураження субхондральної кістки;
• зміни в навколосуглобових структурах;
• метаболічні фактори ризику.

Таке поєднання патогенетичних ланок зумовлює різноманіття клінічних проявів та ускладнює вибір терапевтичної стратегії.

Тож, щоб поглибити власні знання та обмінятися досвідом з колегами ми провели опитування серед лікарів-підписників спільноти «Ревматологія для професіоналів» й поцікавилися, які фармакологічні методи лікування колеги використовують найчастіше для терапії пацієнтів з остеоартритом.

До уваги респондентів були надані наступні варіанти відповідей:

• Парацетамол.
• НПЗП (пероральні).
• НПЗП (топічні).
• SYSADOA (глюкозамін, хондроїтин, діацереїн).
• Внутрішньосуглобове ін’єкції гіалуронової кислоти.
• Внутрішньосуглобове ін’єкції глюкокортикоїдів.

Аналізуючи результати ми виявили, що більшість шановних лікарів (75%) обрали (пероральні) НПЗП. Також, 15% опитаних надали перевагу препаратам групи SYSADOA.

А тепер, давайте розберемось та обгрунтуємо отримані результати.

На відміну від багатьох інших ревматичних захворювань, для остеоартриту на сьогодні не існує етіотропного лікування.

Саме тому основні терапевтичні підходи зосереджені на:

• контролі болю;
• зменшенні запалення;
• уповільненні прогресування структурних змін;
• підтриманні функціональної активності пацієнтів.

Це робить пошук оптимальної фармакотерапії складним і критично важливим завданням для практикуючих лікарів.

Наше опитування засвідчило, що провідним фармакологічним методом лікування остеоартриту залишаються НПЗП для перорального застосування.

Такий вибір є цілком очікуваним, оскільки саме НПЗП мають найбільш доведену ефективність у зменшенні двох ключових симптомів остеоартриту: болю та запалення.

Міжнародні рекомендації провідних асоціацій (EULAR, OARSI, ACR) підтверджують провідну роль НПЗП у симптоматичному лікуванні остеоартриту. Водночас, у них наголошується на необхідності врахування ризиків для шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної системи та нирок.

Така ситуація вимагає від лікарів:

• ретельної стратифікації пацієнтів за факторами ризику;

• вибору оптимального препарату та мінімально ефективної дози;

• поєднання фармакотерапії з немедикаментозними методами лікування.

Окрім пероральних НПЗП, лікарі у своїй практиці також використовують:

• топічні форми НПЗП, які мають більш сприятливий профіль безпеки;

• SYSADOA (симптом-модифікуючі препарати повільної дії – хондроїтина сульфат, глюкозаміна сульфат, діацереїн), які можуть позитивно впливати на перебіг захворювання;

• внутрішньосуглобові ін’єкції глюкокортикоїдів — для контролю гострого больового синдрому;

• внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти — з метою поліпшення функції суглоба та зменшення болю у певних груп пацієнтів.

Отже, результати опитування підтверджують ключову тенденцію сучасної ревматологічної практики: лікування остеоартриту неможливе без індивідуалізованого та комплексного підходу.

Фармакотерапія залишається основою контролю симптомів, але її ефективність значно зростає за умов поєднання з немедикаментозними методами: регулярною фізичною активністю, контролем маси тіла та освітніми програмами для пацієнтів.

Таким чином, сучасна стратегія лікування остеоартриту — це баланс між ефективністю та безпекою, що вимагає від лікаря гнучкості та персоналізації клінічних рішень.

Детальніше це питання ми обговоримо 11 вересня о 14:00 у ході фахової школи «Остеоартрит — між реальністю клінічної практики та протоколами».

Реєструйтеся вже зараз за посиланням https://rheumatology.institute/osteoporoz-osnovi-menedzhmentu-ta-profilaktiki