Новини

Синдром Рейно — маленькі симптоми з великим значенням

Прокопович Наталя — 01 лютого 2026
86
Синдром Рейно — маленькі симптоми з великим значенням

У клінічній практиці ми часто стикаємося з симптомами, які здаються незначними. Проте саме вони нерідко стають першими маркерами системних захворювань. 

Синдром Рейно — один із таких прикладів.

Сьогодні, 1 лютого, стартує місяць обізнаності про синдром Рейно, тож сьогодні, поговоримо саме про нього. 

Епізоди побіління, посиніння або почервоніння пальців під впливом холоду чи стресу зазвичай сприймаються як варіант судинної реакції. Втім, у клінічному контексті ці зміни відображають транзиторний спазм найдрібніших судин і можуть мати значно глибше діагностичне значення. Саме тому синдром Рейно в багатьох випадках розглядається не лише як ізольований феномен, а як перший клінічний маркер системних аутоімунних захворювань.

Клінічний перебіг синдрому Рейно є гетерогенним і потребує чіткої диференціації.

  • Первинний синдром Рейно має функціональний характер, зазвичай не супроводжується структурним ураженням судин чи внутрішніх органів і характеризується відносно доброякісним прогнозом.
  • Натомість вторинний синдром Рейно є важливим сигналом тривоги, що може передувати розвитку системної склеродермії, системного червоного вовчака, дерматоміозиту, васкулітів та асоціюється з підвищеним ризиком ішемічних ускладнень і порушенням мікроциркуляції.

Біль, оніміння та зміна кольору пальців у цьому контексті перестають бути лише суб’єктивними скаргами — це мова, якою організм повідомляє про системні порушення, що потребують клінічної уваги.

Обізнаність у питанні синдрому Рейно означає:

  • раннє розпізнавання потенційно значущих симптомів;
  • коректну диференціальну діагностику первинного та вторинного варіантів;
  • своєчасний захист пацієнта від розвитку ускладнень.

Отже, увага до синдрому Рейно — це елемент системного клінічного мислення. Саме своєчасна інтерпретація ранніх, на перший погляд незначних проявів, дозволяє змінити перебіг захворювання, вплинути на прогноз і зберегти якість життя пацієнта. 

Пам'ятайте, що у клінічній практиці немає «малих» симптомів, а є прояви, які ми встигаємо або не встигаємо помітити.