У сучасній ревматології фахівці вміють контролювати запалення, приборкувати аутоімунні захворювання, лікувати артрити. Проте часто не помічають мовчазного ворога — втрату кісткової маси, яка роками підточує пацієнта без жодних скарг.
Особливо це стосується жінок із ревматичними захворюваннями у постменопаузі, які тривало приймають глюкокортикоїди (ГК). Для них ризик перелому шийки стегна чи хребця — не гіпотетичний, а цілком реальний сценарій, якому можна запобігти.
В представленому клінічному випадку пацієнтка 48 років в менопаузі з системним червоним вовчаком приймає метилпреднізолон 8 мг протягом останніх 3 років, імуносупресивну терапію не приймає. На денситометрії Т кр L1-L4 "-1.2", шийки стегна "-1.5/-1.3"
У цієї пацієнтки не варто обмежуватись лише оцінкою щільності кісткової тканини за Т-критерієм, який показує остеопенію.
У нашої пацієнтки поєднуються три потужні фактори ризику остеопорозу:
При стратифікації ризику основних остеопоротичних переломів за FRAX з урахуванням дози глюкокортикоїдів (ГК) він складає 7.2 % у цієї пацієнтки, що є вище порогу втручання. FRAX інтегрує клінічні фактори ризику (вік, менопауза, прийом ГК, переломи) разом із Т-критерієм.
Отже, враховуючи FRAX вище «порогу лікування» та прийом ГК ≥ 7,5 мг/д протягом останнього року пацієнтка належить до високого ризику остеопоротичних переломів.
«Яка буде подальша тактика ведення цієї пацієнтки?» — саме це питання ми поставили шановним лікарям-підписникам спільноти «Ревматологія для професіоналів».
До уваги респондентів були представлені наступні варіанти відповідей:
Аналізуючи результати опитування ми виявили, що більшість колег (42%) обрали варіант додавання золедронової кислоти. Також, 28% надали перевагу варіантові призначення алендронової кислоти і 22% опитаних вирішили продовжити прийом кальцію та вітаміну Д3.
Тож, для жінки 48 років із СЧВ, тривалим прийомом метилпреднізолону в дозі 8 мг, Т-score -1.5, яка відноситься до високого ризику остеопоротичного перелому необхідно призначення антирезорбтивної терапії з додаванням добавок кальцію та вітаміну Д3.
Препарат першої лінії — бісфосфонати, адже вони:
Перевага віддається пероральному алендронату чи ризедронату, які:
Альтернативою може бути внутрішньовенне введення золедронової кислоти 1 раз на рік, якщо:
Не забуваємо про супровідну терапію:
Отже, остеопороз — це не хвороба старіння, а наслідок ігнорованої профілактики. Лікувати — це добре, але ще краще — не дати хворобі розвинутися. Навіть при помірному зниженні щільності кісткової тканини лікар має враховувати повний профіль ризику: менопауза, прийом препаратів, які знижують мінеральну щільність кісткової тканини, системне запалення — це фактори, які не прощають зволікань.
Саме у цьому клінічному випадку є всі підстави вчасно втрутитись і змінити майбутнє пацієнтки — перш ніж перший перелом зруйнує і без того складне життя.
Детальніше це питання ми обговоримо 19 червня о 14:00 у ході фахової школи «Остеопороз: основи менеджменту та профілактики».
Реєструйтеся вже зараз за посиланням https://rheumatology.institute/osteoporoz-osnovi-menedzhmentu-ta-profilaktiki