У сучасній клінічній практиці боротьба з гіперурикемією та подагрою вимагає комплексного та персоналізованого підходу.
Алопуринол і фебуксостат — основні препарати для зниження рівня сечової кислоти, тому варто розглянути особливості їх використання, ефективність та рекомендації щодо дозування.
Алопуринол діє шляхом інгібування ксантиноксидази, що блокує перетворення гіпоксантину та ксантину в сечову кислоту. Його метаболіт, оксипуринол, також активно впливає на цей процес.
Фебуксостат, у свою чергу, інгібує як окислену, так і відновлену форми ксантиноксидази, що робить його більш універсальним, особливо для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю, оскільки метаболізм препарату відбувається переважно у печінці.
Згідно з рекомендаціями EULAR 2016 (Ann Rheum Dis. 2017 Jan;76(1):29-42) та ACR 2020 (Arthritis Care Res (Hoboken). 2020 Jun;72(6):744-760), терапію слід починати з низьких доз:
Дозування поступово підвищують кожні 3-4 тижні, поки рівень сечової кислоти не досягне цільового значення менше 360 мкмоль/л. Такий підхід мінімізує ризик спалахів подагри на початку лікування.
Важливо зазначити, що аналогічне титрування рекомендоване для пацієнтів з безсимптомною гіперурикемією, яким показане фармакологічне лікування.
Фебуксостат має перевагу в зручності застосування для пацієнтів із ХНН. Для цих пацієнтів доза 40 мг/добу вважається ефективною та безпечною. Однак у клінічній практиці виникають труднощі з титруванням через обмежений вибір дозувань (80 мг та 120 мг) і, переважно, відсутність поділки для поділу пігулок навпіл.
Дослідження показують, що половина пацієнтів досягає терапевтичної мети при дозі 40 мг фебуксостату, що співвідноситься із середніми дозами алопуринолу (200-300 мг/добу).
Раніше в Україні не було можливості придбати фебуксостат у дозуванні 40 мг. Тепер же на ринку з’явився препарат торгової марки Феблоріка, доступний у дозуванні 40 мг.
Метааналіз рандомізованих клінічних досліджень 2023 року (BMC Pharmacol Toxicol 24, 79 (2023)) підтверджує, що фебуксостат у дозі 40 мг/добу знижує рівень сечової кислоти менше 360 мкмоль/л у майже 50% пацієнтів із гіперурикемією та подагрою.
Для алопуринолу (200-300 мг/добу) цей показник становить 42,6%.
Також не виявлено статистично значущої різниці у частоті спалахів подагри між групами пацієнтів, що приймали фебуксостат і алопуринол.
Отже, вибір між алопуринолом і фебуксостатом залежить від індивідуальних особливостей пацієнта, таких як:
Правильне титрування дозування та дотримання рекомендацій гайдлайнів є ключовими для досягнення терапевтичного успіху.
