(Верхній ряд) Імунофарбування, що показує зв'язування IgG (500 мкг/мл) пацієнтів з анти-Jo-1-позитивним міозитом (Jo-1), анти-SRP-позитивним міозитом (SRP), поліміозитом (РМ), дерматоміозитом (DM). Масштабна лінійка - 100 мкм.
(Нижній ряд) Комплемент-залежна цитотоксичність (співвідношення мертвих/живих клітин) у клітинах TSM15 після впливу IgG у пацієнтів з Jo-1, SRP, ПМ, ДМ.
Антисинтетазний синдром (АСС) – це аутоімунне захворювання, що характеризується наявністю аутоантитіл проти певної аміноацил-тРНК-синтетази.
Антисинтетазний синдром – це ідіопатична запальна міопатія (ІЗМ), з більшою поширеністю порівняно з дерматоміозитом (ДМ) та поліміозитом (ПМ).
ІЗЛ у пацієнтів з антисинтетазним синдромом часто має тяжкий перебіг і швидко прогресує, що зумовлює значну частину підвищеної захворюваності та смертності, пов'язаної з антисинтетазним синдромом, порівняно з іншими ІЗМ.
На фото – «руки механіка». Руки механіка – це огрубіння і розтріскування шкіри на кінчиках і бічних поверхнях пальців, в результаті чого з'являються нерівні «брудні» лінії, що нагадують руки механіка або різноробочого.
Для цього захворювання характерні тріщини з гіперкератотичними папулами, лусочками та болючі тріщини по боках пальців і долоні. Кутикули можуть мати навколонігтьову еритему, телеангіектазії та/або точкові крововиливи.
Майже всі пацієнти з синдромом «руки механіка» мають запальну міопатію, і ці зміни частіше спостерігаються у пацієнтів з наявністю антитіл до аміноацил-тРНК-синтетаз (напр., Jo-1).
Анти-Jo-1 аутоантитіла, спрямовані проти гістидил-тРНК синтетази, зазвичай виявляються кількісно (ІФА або лазерний імуноферментний аналіз) або якісно/напівкількісно (імуноблот).
Це найпоширеніші аутоантитіла, які виявляються в сироватці крові пацієнтів з АСС.
Статус захворювання АСС можна оцінити за допомогою різних клінічних шкал, наприклад, індексу активності міозиту (MITAX), який є складовою частиною Інструменту оцінки активності захворювання при міозиті (MDAAT).
Однак у клінічній практиці складно оцінити тяжкість захворювання та контролювати активність хвороби за допомогою наявних інструментів.
Більше того, існує безліч шкал для оцінки активності захворювання, але немає жодного золотого стандарту.
Існує тенденція до зв'язку між активністю міозиту та концентрацією креатинкінази (КК), але це недостатній показник для оцінки тяжкості захворювання, тому необхідно дослідити інші біомаркери.
Існує лише кілька досліджень, які оцінюють, чи може їх концентрація бути предиктором тяжкості або корисними моніторинговими маркерами для прогнозування прогресування АСС.
Дослідники оцінювали, чи пов'язана концентрація анти-Jo-1 аутоантитіл та їх моніторинг з тяжкістю та прогресуванням АСС відповідно.
Показано, що кількісне визначення концентрації анти-Jo-1 аутоантитіл представляє інтерес, оскільки вони пов'язані з тяжкістю захворювання, і їх моніторинг може бути корисним для моніторингу еволюції АСС.
Анти-Jo-1 аутоантитіла визначаються в більшості медичних лабораторій, що робить їх доступними та надійними біомаркерами в клінічній практиці.
Stone et al. визначили кореляцію між концентрацією анти-Jo-1 і загальною тяжкістю захворювання, а також між концентрацією анти-Jo-1 і м'язовою та суглобовою активністю.
Aggarwal et al. виявили, що клінічне покращення після застосування ритуксимабу було пов'язане зі зниженням концентрації анти-Jo-1 у когорті пацієнтів, які отримували ритуксимаб з приводу запальних міопатій.
Дані вказують на те, що анти-Jo-1 аутоантитіла, специфічні для міозиту, можуть бути залучені до патогенезу міозиту, а також до загострення захворювання.
Тканинні модифікації експресії антигенної мішені, гістидил-тРНК-синтетази, можуть бути відповідальними за рекрутування та активацію як вроджених, так і адаптивних імунних клітин.
Тож, анти-Jo-1 аутоантитіла, що відображають аутоімунізацію, можуть корелювати з клітинною відповіддю.
Отже, як і моніторинг антитіл до двоспіральної ДНК при СЧВ або С-реактивного білка при РА, кількісне визначення анти-Jo-1 аутоантитіл є привабливим біомаркером для моніторингу активності захворювання.
Кількісне визначення анти-Jo-1 антитіл може бути ще одним інструментом для оцінки еволюції захворювання.
Дані свідчать про те, що кількісне визначення анти-Jo-1 аутоантитіл може допомогти у виявленні пацієнтів з поганими результатами, які потребують більш агресивного лікування.
Багатоцентрові проспективні дослідження будуть необхідні для підтвердження висновків та оцінки часу і частоти кількісного визначення анти-Jo-1 аутоантитіл відповідно до застосованих терапевтичних стратегій.
