Псоріаз є аутоімунним захворюванням без виявлення будь-якого очевидного імуногену. Але основною патофізіологією цього недугу вважається надмірна активація адаптивної імунної системи, а саме кератиноцитів, дендритних і Т-клітини, які перебувають у хронічному запальному стані через продукцію цитокінів.
Фоном для розвитку псоріазу вважають генетичну схильність і мутації, а тригерами – інфекції, стрес і навіть кліматичні умови.
І хоча проблемі псоріатичної хвороби приділяється багато уваги, залишаються певні прогалини у розумінні перспектив лікування.
Сьогодні ми розглянемо 3 популярні хибні твердження, щодо менеджменту цієї хвороби.
Псоріаз – це захворювання, яке уражає суто шкіру та її похідні, тож достатньо користуватися кремом для його вилікування.
Дійсно, місцева терапія є досить успішною і налічує декілька груп препаратів з гарною ефективністю, але вона є достатньою лише при ураженні менш ніж 10% площі поверхні тіла.
Місцеве лікування включає:
А також немедикаментозні зволожувачі, креми та лосьйони с саліциловою кислотою та кам’яновугільною смолою.
Засоби для місцевого лікування псоріазу можуть викликати атрофію шкіри та порушення пігментації, тож їх не можна використовувати довго.
Топічні кортикостероїди насправді можуть мати такі ефекти, проте інгібітори кальценеврину є безпечними для тривалого використання (в тому числі для зони обличчя, паху та складок).
Аналоги вітаміну D3 також можна використовувати довгостроково, проте на початку терапії вони часто дають шкірні реакції у вигляді подразнення і свербежу, через які пацієнти можуть відмовитися від подальшого використання цих засобів.
Біологічна терапія псоріатичної хвороби є вузькою та малодієвою.
Сьогодні ми можемо призначити біологічну хворобомодифікуючу терапію кількох класів:
Також в нашому арсеналі є інгібітори янус-кіназ (тофацитиніб), які представлені в рекомендаціях щодо лікування псоріазу у дорослих.
Дослідження показали, що комбіноване застосування біологічної і традиціної синтетичної терапії (адалімумаб + метотрексат), є ефективним при псоріазі середнього та важкого ступеня тяжкості.
Вибір препаратів завжди є індивідуальним та обов’язково має враховувати:
