Антифосфоліпідний синдром (АФС) – це стан, при якому організм починає виробляти антитіла до фосфоліпідів, що є важливими складовими клітин. Ця патологія спричиняє утворення тромбів та затяжне закорковування великих судин, тож потребує тривалого адекватного лікування.
Згідно зі стандартами EULAR* 2023, для класифікації АФС використовуються визначені клінічні та лабораторні критерії, які об'єднуються у декілька основних доменів.
Вони включають наступні позиції:
Макросудинні показники:
венозна тромбоемболія;
артеріальний тромбоз.
Мікросудинні показники:
ліведо рацемоза;
ураження при ліведоїдній васкулопатії;
нефропатію, що спричинена антифосфоліпідними антитілами;
легеневу кровотечу.
Акушерські критерії:
пре- та ембріональна смерть;
внутрішньоутробна втрата плода;
прееклампсія з важкими проявами;
плацентарна недостатність з тяжкими проявами.
Проблеми із серцевим клапаном:
потовщення клапана;
вегетації на клапанах.
Гематологію (тромбоцитопенію).
Також сюди належать лабораторні критерії включають: 1. Тест на антифосфоліпідні антитіла (aPL) за допомогою функціонального аналізу на основі коагуляції.
2. Аналіз на вовчаковий антикоагулянт (LAC).
3. Визначення aPL за допомогою твердофазного аналізу:
антикардіоліпінові антитіла (aCL);
антитіла до β2-глікопротеїну I (анти-β2 GPI);
Розуміння цих складних клінічних критеріїв та їх значення у визначенні ступеня ризику може допомогти вам забезпечити більш ефективну профілактику та лікування у пацієнтів, що страждають на АФС.
